Про роботу над зборами, дрони та автіки, які рятували життя, прибувши у важливу мить, Богдана Трачук розповіла у розмові з Еспресо."Були дрони, які приходили буквально "в останню добу" – і вже через кілька годин давали очі там, де без них хтось просто бійці не повернулися б. Коли бачиш це – розумієш ціну кожної хвилини", – пригадує Совеня.Вона переконана – дуже важливо показувати суспільству те, що реально відбувається на фронті, тоді люди включаються і допомагають."Я завжди пояснювала людям, для кого саме ми збираємо, чому це важливо і яким буде результат. Людям треба показати правду, показати усе те, що відбувається в реальності, – і тоді вони включаються. Коли ти прозоро ведеш збір і показуєш кожен крок – люди довіряють. Інколи це важко, дякувати за кожну пачку серветок за пару свічок чи за сітку. Усі ці фото, відеозвіти, але тільки так воно працює, люди мають бачити, що все це потрапило хлопцям в руки. Довіра і є основою всього! В мене досі лежать коробки з усіма чеками та квитанціями – за всі три роки, за кожен зі зборів", – розповідає військова.Як поділилася Богдана Трачук, одним із найскладніших був збір, який вона проводила під час перебування у Бахмуті, коли навколо тривали жорсткі бої, а хлопцям понад усе були необхідні автівки для евакуації поранених."Це був наш "перший Бахмут", жорсткі бої, багато машин евакуйовують 300, підвоз б/к, техніка в річці, наш КСП почали вже жорстко обстрілювати, погоріло багато наших машин, які були поруч. На вулиці лежали поранені цивільні, які кричали й просили про допомогу, наші бійці їх збирали і відвозили в лікарню. Коли повезли цивільних з вулиці, почали приносити вже наших бійців поранених, а везти немає чим – в той момент я і не знала, чи ми звідти виїдемо самі, але в голові було одне – терміново потрібні машини, – розповідає вона. – Я тоді ще навіть не розуміла, чи мені вдасться зібрати хоча б 10 тисяч гривень, але водночас таки відкрила збір. Описала приблизну ситуацію в себе у сторіз, і ще не маючи грошей почала шукати машини і тих, хто зможе їх привезти".Тоді за три дні їй майже вдалося назбирати на одну машину, але потрібне було диво – і воно трапилося: за ніч збір на перше авто був закритий, а небайдужі люди писали, що хочуть передати ще один транспортний засіб, а тоді й ще один.Повне інтерв'ю Еспресо із Богданою Трачук читайте за посиланням. Це вже сьома розмова у серії, підготованій у співпраці з Третім армійським корпусом в межах кампанії "Щоб жити", покликаної поділитися філософією життя під час війни на реальних прикладах захисників та захисниць.