Мовляв, це не стосується усіх друзів. Можливо. Але так чи інакше, а впродовж життя ми стикалися з цією гіркою правдою, коли в надзвичайно важливу для вас хвилину ваш добрий товариш несподівано виступав проти вас. Хоч ви для нього зробили чимало добрих справ і виручали його з багатьох халеп. А він вас не виручив, не подав руку, не підставив плече. Може, ще й підштовхнув до життєвої ями.Так, це страшенно жорстоко. Від несподіванки, від несправедливості, від удару під дих, якого не чекали. Ви, звичайно, виживете, але шрам від підлого вчинку залишиться на все життя. От щоб цей шрам зробити якомога меншим, не таким болючим люди й згенерували цю жорстку мудрість. Як попередження.Так, американці нам не друзі. Ніколи й не були ними. Й ніколи за українців не грали в геополітичних іграх. Ні в 1918, коли Директорія просила допомоги, ні в 1945, коли допомоги очікувала УПА. Красномовне свідчення – промова американського президента Буша-старшого в Києві 1 серпня 1991 року, відома як "Котлета по-київськи" із закликом до українців залишатися в складі СРСР, застерігаючи від "самогубного націоналізму".Українці не прислухалися до велемудрих настанов дяді Сема й за кілька тижнів проголосили Незалежність. Чим досі пишаються.Нечесно було б не визнати колосальної підтримки України Сполученими Штатами і Євросоюзом у 2022 році й у наступні роки. Чи й вистояли б ми без їхньої допомоги? Може, й вистояли б, але з більшими втратами. Але те, що нині витворяє команда Дональда Трампа, готуючи мирну угоду дуже схожу на нашу капітуляцію, просто розчаровує. Хоча б тому, що ми вже майже повірили в їхню дружню допомогу і підтримку, що вони на нашій стороні. А в підготовці мирного плану вони взяли й зіграли на стороні загарбників.Читайте також: Путін таки угробить Росію. Хай тільки глибше закопуєІнтелектуали США стверджують, що Дональд Трамп – це найперше їхня помилка. Можливо, саме так. Але Америка не стікає кров’ю і вони не перебувають у стані жорстокої війни за Незалежність, тому можуть собі дозволити таку розкіш, як помилку при виборі лідера нації. А ми мало того, що жорстоко помилилися з вибором свого, та ще й ніби як союзник і симпатик не виправдав наших сподівань. Хоч обіцяв багато.Звичайно, ми можемо нагадати знамениті слова Вінстона Черчилля, що "американці, врешті, все зроблять правильно, але перед цим спробують усі інші варіанти". Чомусь це не дуже заспокоює, адже ці слова сказані, коли США керував Рузвельт.І все ж я не думаю, що Трамп піде проти Європи. А отже, і проти України. Йому це просто не дозволить зробити Америка з її демократичними інститутами. Але чого ці сподівання нам коштуватимуть – одному Богу відомо.У цей час є сенс чекати підтримки від Європи, яка безпосередньо зацікавлена в тому, щоб Україна вистояла і перемогла. Якщо Європа допустить перемогу Росії, яка зможе використати не тільки мобілізаційний потенціал України, а й її військово-технічні можливості, тоді й німці, й французи, й навіть британці виявляться на розпеченій пательні. Принаймні, авторитарні режими в Європі надовго визначать її шлях у глухий кут.Читайте також: 20 пунктів потенційної "мирної угоди". Що стоїть за кожним розділом і чиї інтереси ця "угода" обслуговує більшеЄвропейські лідери це вже зрозуміли. Але наскільки вони будуть готовими реалізувати ці висновки?Тому в будь-якому випадку в критичний час треба розраховувати тільки на себе. Президенту, який не хоче наразитися на народний гнів, варто опертися не на друзів-кіношників і шоуменів, а на професіоналів.Давно вже пора замінити головнокомандувача, який очолює воєнний спротив країні, звідки він родом і де мешкає вся його родина. А його методи командування давно лишилися в минулому.Нам буде нелегко вистояти. Але якщо програємо, то нам буде значно важче. Треба, врешті, всім це зрозуміти. І найперше тим, хто ховається за жіночими спідницями в надії пересидіти лихі часи. Ці хлопці навіть не уявляють, що їх і їхніх дітей, жінок та батьків може чекати.Якщо історія тільки 20 століття їх нічому не навчила, то як вони збираються дивитися в очі своїм друзям і близьким, які чекали на фронті їхньої допомоги, але так і не дочекалися. Бо їх просто зрадили. І чи зможуть після цього ці слабаки самі себе поважати?ДжерелоПро автора. Віктор Мороз, український публіцист, оглядачРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.