Один автор був однозначно гарною людиною, громадським активістом чи правозахисником, але писав слабкі речі, які відставали років на сто від мейнстриму. Інший був поганою людиною, чиї політичні та антигромадянські паскудства добре документовані. Але хоча б один раз зробив дещо видатне як митець. І за це частину його гріхів можна відпустити.Якщо ми будемо шукати поєднання ідеальних художніх штук з ідеальною біографією, то сотворимо собі кумира. Заодно проігноруємо більшість вартих уваги авторів, і заохотимо пару тисяч графоманів наслідувати всього одного чисто конкретного класика. Можна сперечатись, чи це добре для формування соціальної ідентичності. А для подальшого розвитку мистецтв напевне зле.Читайте також: Дивні дискусії про БулгаковаТакож маємо якось розрізняти публічне вшанування якогось автора у вигляді ідолопоклонства, і приватне споживання його творів. Київрада регулює публічний простір, але не встановлює нормативні смаки щодо літератури.Чи був (наприклад) Булгаков моральною людиною? Ні, не був. Це в тому числі сімейна історія моєї жінки. Коли Ольга Малишева принесла в хату книгу "Майстер і Маргарита", її бабця, що знала Мішу-венеролога приватно, поміняла колір обличчя, і попросила, щоб книга цього паскудника не потрапляла їй на очі.Чи був Булгаков майстерним письменником? Одні, в тому числі я, вважають його сильно переоціненим. Але ті, кому він подобається, — читайте далі. Можете навіть проводити булгакознавчі конференції та доводити, що як езотерик він перевершив Майрінка, як науковий фантаст — Велса, а як київський квартирант він розумів місто краще від Нечуя-Левицького, Шкурупія чи Підмогильного. Тут моя опінія важить не більше, ніж опінія фан-клубу Булгакова. Але і не менше...*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Віктор Пушкар, соціальний психологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.