"Война вернула смысл моему поколению". Днями у соцмережах можна було зустріти багато цитувань цієї божевільної промови путінського лакея, пропагандона Володимира Соловйова (колишнього ліберал-демократа).Загалом промова справді має ознаки психіатричних девіацій. Але ж саме оця фраза - "Война вернула смысл поколению", - вона, так би мовити, в точку. Це і самодіагноз, і констатація факту.На певному етапі Росія була трохи заспокоїлася в сенсі зовнішніх агресій, була більше зосереджена на внутрішніх процесах, розстрілах "білого дому", єльцинських "куклах" та на впокоренні Чечні. Не одразу, але поступово, через Тузлу і газові блокади, Росія "обрєла самойо сєбя" у відношенні України, почала гібридну війну, окупацію українських територій. У 2022 році війна стала повномасштабною.Удари ракет і шахедів по житлових будинках та енергетичних об'єктах у Києві і є "смислом російського поколєнія". Сенс їхнього життя — експансія. Самоствердження через приборкання жертви. Наше упокорення або наша смерть. Це справді щось із Ганнібала Лектора.Перед тим, за їхнім задумом, українців можна занурити в темряву й морок, щоб тил був більш погідливим. Бо конвенційними засобами, на полі бою перемогти не виходить. І це не якась особлива кровожерна генерація. Для росіян така поведінка є типовою років уже п'ятсот. Покоління наших батьків відчувало це черед тиск КГБ, Афган, придушення революцій у Празі й Будапешті. Покоління дідів було розчавлене Голодомором і сталінськими репресіями.Сталін сьогодні в російській ідеології знову батько й учитель. Путін, утім, не кращий.Читайте також: Чи ми вже поза добром та злом?Ця ідеологія і ця влада приходить на окуповані українські території. Морок наступає зі Сходу.В Росії зараз є змога завдавати таких ударів в середньому 4-5 разів на місяць, тобто щотижня або й частіше. Можна ці обстріли підводити під якісь дати. Але здебільшого це "просто так". З метою, зазначеною вище.І мені важко збагнути, як стільки людей, у тому числі в моєму оточенні, на повному серйозі чекає реальних результатів від усієї цієї тягомотини з "мирними переговорами" зі США. Чекає швидкого закінчення війни чи принаймні її "замороження". Демобілізації у зв'язку із "мирною угодою".Але так не буде. Роззуйте очі й подивіться не на Білий дім, у якого сім п'ятниць на тиждень і нав'язлива мрія про Нобелівку. Подивіться в протилежний бік. Туди, звідки летять ракети та шахеди, звідки просочуються ворожі наративи й малі піхотні групи. Вже навіть не на мотоциклах, а на конях. Але сунуть.Росія не приховує, що планує продовжувати війну. Можливо, навіть не тільки проти України. І Росія на даному етапі має змогу її продовжувати. Криво, косо, на конях, собаках, модернізованих шахедах — але в їхніх планах сунути далі підкорити всю Україну. А не лише Покровськ, Сіверськ, Гуляйполе.Сунуть, бо можуть. Бо такий "смисл поколєнія". Росія наразі не приховує, що не приймає навіть той варіант "мирної угоди", який ми вважаємо неприйнятним для себе. Бо їй не потрібна українська Україна навіть у шагреневих кордонах.Читайте також: Мирний план чи відмова від суверенітетуТому слід розуміти, що переговори зі США щодо "мирної угоди" - вони, може, і потрібні, щоб продемонструвати світові, хто є хто, не втратити часткову прихильність адміністрації Трампа й отримувати той самий PURL. Але для Москви це суто димова завіса та дієвий спосіб відновити рукоподаваємість ганнібалів лекторів у цивілізованому світі.Не треба себе обманювати. Війна триватиме. Не тому, що ми такі упороті й гонорові. А тому, що якщо ми її припинимо, нас просто не буде. Або це будемо вже не ми.Нам війна не повернула сенс життя, а відібрала його.Стільки розбитих доль. Стільки загиблих.Однак війна триватиме, і сенс для нинішнього покоління українців очевидний: не війна сама по собі, а те, що ми відстоїмо цією війною.Відтак значення матиме лише те, чи ми зупинимо росіян на полі бою. Де саме ми це зробимо. Якою ціною.Сили оборони. Збройні сили України. Конкретні солдати, які зараз в окопах, норах-спостережниках, окопах, на КСП, в місцях базування. Солдати, які потребують підтримки, поповнення, ротації, заміни.Кожна ракетна ніч і кожен шахедний ранок має підштовхувати до мобілізації і ще більшої підтримки війська.ДжерелоПро автора. Дмитро Лиховій, український журналіст, громадський діяч, поет, військовослужбовець, учасник війни з РосієюРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.