Якщо це так — це, справді, величезний плюс для нас. Правда, поки ми лише чуємо про загальні обриси без деталізації. Включно з тим, що в "першій редакції" США давало ці гарантії лише на 15 років. Одним словом, треба чекати остаточного документа, хоча повторюся, на словах це виглядає позитивно.2. Я вже писав свого часу, що з приходом Кушнера американці змінили переговорну стратегію. Вони розділили переговорні пункти на території та "все інше". Так от, зараз, виглядає, це "все інше" повністю (практично повністю) погоджено з Україною. Далі американці зустрічаються з росіянами. Якщо росіяни погоджуються, Україну змусять піти на територіальні поступки. Формулювання буде знайдене. 3. Чи готовий Путін погодитися на заморозку? Я вважаю, що він тягнутиме час. І повторю те, що писав неодноразово: для нього перемога це не лише території. Це зняття санкцій і повернення в геополітику. В цьому контексті є низка запитань, на які нема поки що відповіді. По-перше, чи достатньо йому буде зняття американських санкцій, чи він вимагатиме, щоб паралельно санкції зняли і європейці (тим більше він розуміє гру Макрона, який буде рухатися саме в цьому напрямку і саме для цього 7 лютого планує зустрітися з Путіним). В цьому ж контексті стоїть питання заморожених в Європі активів. По-друге, на сьогодні відкритим залишається питання стосунків з Китаєм, який точно не хотів би посилення присутності Америки в стратегічних для Китаю проєктах по вуглеводнях та рідкісноземельних металах. Читайте також: 2026. Війна і мирні переговориІ, нарешті, є третє питання, суто психологічне: Путін страшенно хоче знищити Україну і живе в певних ілюзіях про крихкість фронту. 4. Виходячи зі сказаного, мені здається, що Путін спробує ще трохи потягнути час, очікуючи дива. Починаючи з 2024 року він і його оточення мислять доволі короткими часовими лагами. Тому зараз він спробує відтягнути рішення. Наскільки? Відповідь дуже проста: наскільки зможе, щоб не посваритися з Трампом. Він вже перестав боятися Трампа, але, сваритися з ним, він все ще боїться. 5. Якщо РФ і США все ж дійдуть згоди, Україну змусять вийти з Донбасу. Під яким соусом поки неясно, але формулювання придумають. На жаль, видається, що нас готують до референдуму (точніше, це буде якийсь плебісцит) з відносно розмитими формулюваннями. На сьогодні, суспільство розділене у питанні проведення такого референдуму (44% за, 35% проти, 21% не визначилися). Але, схоже, рішення про референдум є таким, що обговорюється як пріоритет. Тим більше, що в Раді, для ратифікації такого договору невідомо чи будуть зібрані голоси. Хоча справа Кіселя, безумовно, зробить частину парламенту більш слухняною.ДжерелоПро автора: Вадим Денисенко, політолог.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.