Але виглядає так, що тут проблема не у браку спроможностей чи тем, а у самому глузді письма як такого. "Після Аушвіца поезія неможлива", - казав Адорно якось так. Ми вже за оці роки пережили схожий досвід різкої втрати функціонування цивілізації. Це збіса точна метафора — за колючим парканом Аушвіца існував світ, люди ходили на роботу, вечеряли у ресторанах, народжували дітей. А тут щодня буденно умертвляли людей промисловим способом сотнями за раз і потім спалювали у печах наче просто якесь сміття. І коли якусь німкеню потім спитали — як ви жили нормально за кілометр від концтабору, чи вас це не бентежило — вона відповіла, що просто не дивилась у той бік.Хіба зараз велика частина світу просто не дивиться у наш бік, щоб не зауважувати які страхіття виробляють з українцями? "Не дивись угору" це просто пережована і стара концепція відвертання голови від чужої біди.Читайте також: Є точка болю і вона реальна, не вигаданаПисати більше нема про що, у першу чергу, тому, що писання втратило вплив і дію. Що б ти не написав байдуже наскільки талановите — воно взагалі ні на що не впливає. Література втратила дію. Стала просто забавкою для цивілізації. А з огляду на те, що у нас тут цивілізація тимчасово не діє — то і література обезглузділа.Скільки талановитих віршів написано за ці роки? Міріад. Скільки мурашних постів, плакатів і фотографій зроблено. І що? І нічого. Просто ситуативні кладки, по яких ми перебігли у наступний день.Мова, звісно, дуже крутий інструмент передачі інформації, думок та емоцій, але все ж не ідеальний. Не все можна передати мовою і її текстовою формою — письмом. Зараз існує багато тем, які просто нереально ословити, а якщо пробувати — то вийде якась неоковирна поробка навіть у визнаних майстрів слова. Щось таке пластилінове, зліплене дошкільням. Як кожна описати невимовний жах? Чим?"Про що неможливо говорити, про те слід мовчати", - так звучить остання теза логіко-філософського трактату Людвіга Вітґенштайна, одного із найсвітліших умів 20-го сторіччя. Написаний ним, до речі, в окопах під час Першої світової, як австрійським солдатом. Історики кажуть, що десь навіть тут недалеко від нас. Що дуже додає довіри до цього вислову і підтверджує, що все так і є.ДжерелоПро автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогерРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.