Про це для Еспресо розповіла засновниця громадської організації "Психологічна підтримка та реабілітація Вільний вибір" Тетяна Руденко."Якщо порівнювати з часами АТО/ООС, то родини полонених і зниклих безвісти були вже й тоді, але це не було настільки публічно визнаним явищем і не мало такого масштабу, як зараз. Сьогодні ми маємо справу з дуже великою кількістю людей із цим досвідом. Тут важливо розуміти, що не існує єдиного "протоколу" підтримки. Вся допомога має будуватися на психосоціальному підході. Насамперед ідеться про соціальну складову, а це – зрозумілі та прозорі державні сервіси, чіткі алгоритми дій у випадку зникнення безвісти або загибелі, адекватну комунікацію з боку ТЦК, військових частин і державних органів", – пояснює психологиня.І лише після цього, каже вона, потрібна психологічна та психотерапевтична допомога. Але не всі люди звертаються по фахову підтримку і не всім вона потрібна відразу. Якщо соціальні зв’язки достатньо сильні, якщо є підтримка з боку близьких і спільноти, то, вважають фахівці, людина може витримувати цей досвід."Втім інколи на тлі переживань з’являються тривожні, депресивні симптоми, панічні атаки. У таких випадках фахова допомога стає необхідною. Тоді вже підключаються психологи та психотерапевти. Зазначу, що загалом доступність інформації й розуміння того, як правильно підтримувати людей із таким досвідом, зросли. Більше говорять про емоційну підтримку, про те, що варто і чого не варто говорити. Втім, цього все ще недостатньо. Ми досі стикаємося з неадекватними реакціями з боку оточення. Ці реакції можуть погіршувати стан людей", – зазначила Тетяна Руденко. Саме тому працювати доводиться відразу у двох напрямках: безпосередня допомога людям із таким досвідом і робота з суспільством, щоб воно не шкодило, а ставало опорою."Так, у держави з’явилися більш-менш відпрацьовані алгоритми щодо зниклих безвісти, але система часто дає збої. Людей інформують у незрозумілий спосіб, що, звісно, додатково травмує. Це частково можна пояснити перевантаженістю системи, але проблему потрібно визнавати", – додала психологиня.Повністю інтервю: "Коли людина переживає гостру стресову реакцію, їй не потрібна "армія психологів". Часто досить базових дій", – психологиня Тетяна Руденко, читайте на сайті Еспресо