Військовий шлях Сергія КокурінаСергій Кокурін закінчив середню школу у Сімферополі. 28 грудня 1997 року склав Військову присягу на вірність українському народові. Під час військової служби пройшов шлях від рядового до начальника служби тилу. До літа 2013 року служив у Сімферопольському об'єднаному військовому комісаріаті. З літа 2013 року був начальник служби тилу Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України.Загинув 18 березня 2014 року, виконуючи службовий обов'язок та захищаючи свою військову частину від озброєного нападу російських окупантів."Виконання службових обов’язків на посаді начальника служби тилу частини вимагало чималої відповідальності. Особливо це відчувалося під час блокади центру силами так званої кримської самооборони, коли він організовував забезпечення харчуванням усього особового складу частини. Попри це він, як і решта його колег, заступав на бойові чергування, забезпечуючи охорону та оборону території військової частини", – писав у спогадах Олексій Мазепа.Останній бій Сергія Кокуріна на спостережній вежіУ день смерті прапорщик Сергій Кокурін ніс службу на спостережній вежі. Це домінуюча точка, з якої проглядається вся територія військової частини."Близько шістнадцятої години командира частини полковника Андрія Андрюшина окупанти ввічливо запросили на переговори. Потім події розвивалися стрімко. Командира частини заблокували, а через мить група озброєних осіб увірвалася на територію частини через КПП, змітаючи бойову охорону. Штурм був жорстким. Проти українських військових науковців та технарів професійно працював підрозділ добре озброєних та екіпірованих нападників", –  йдеться у публікації.Кокурін опинився на лінії вогню. Він так і не встиг зробити жодного пострілу. Дві кулі назавжди обірвали життя українського військового. "За попередніми даними, одна куля була випущена снайпером, інша — з нижньої точки місця, де розгортався збройний штурм військової частини. Саме ці постріли залишили позаду останні сподівання на здоровий глузд і мирне розв’язання конфлікту. Так на 37-му році життя, виконуючи службовий обов’язок на спостережній вежі під час штурму 13-го фотограмметричного центру в Криму, героїчно загинув прапорщик Сергій Вікторович Кокурін",  – писали на сайті Народна Армія.Згідно офіційного висновку про причини смерті, Сергій Кокурін був вбитий двома кулями з автомата, випущеними знизу вгору.У загиблого залишилися мати, 4-річний син та вагітна дружина Олена. Два місяці Сергій не дочекався народження другої дитини  –  Сергія Сергійовича Кокуріна. Сім'я виїхала з окупованого Криму.Поранений під час штурму капітан ЗСУ Валентин Федун згадував:"Мій пост перебував на третьому поверсі адміністративної будівлі. Після обіду помітив, як у районі КПП почали збиратися люди. Почулися постріли, крики. По рації інші спостерігачі доповіли, що нас атакують. Із КПП надійшла інформація, що ситуація починає виходити з-під контролю. Пікетувальники напирають, намагаються пролізти на територію частини, помічено багато людей зі зброєю. Я піднявся на дах. Звідти побачив, що навколо частини на вогневих позиціях облаштувалися кулеметники й автоматники. Але своєї присутності вони намагалися не виказувати. Невдовзі помітив, що з дальньої сторони на територію частини проникли російські спецпризначенці. Про це я одразу доповів черговому та продовжив спостереження, час від часу уточнюючи інформацію. Раптом відчув сильний удар і впав. Вже в будівлі відчув, що поцілили в мене двічі", – розповідав Федун.Хто ж стріляв українськими військовими?Всі російські ЗМІ практично миттєво опублікували з посиланням на бандита Аксьонова інформацію про те, що стріляв 17-річний снайпер з "Правого сектора", який приїхав зі Львова, і спровокував конфлікт стріляючи в обидві сторони, писав Цензор. нет. Його нібито затримали на місці злочину. Новина облетіла всі російські ЗМІ, телеканали та інформагентства. Навіть три роки по тому жодних згадок про спійманого снайпер не було. Це був очевидний фейк російської інформаційної війни проти України.22 березня у Сімферопольському Будинку офіцерів відбулась церемонія прощання з Сергієм Кокуріним, його було поховано на міському кладовищі Сімферополя.За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений Орденом "За мужність" III ступеня.