Пригадаємо історію: переговорний трек від старту до нині – як усе розвивалося фото: reutersДипломати люблять повторювати, що всі війни завершуються за столом переговорів, те ж саме кілька тижнів тому повторив український президент під час свого виступу на засіданні Європейської ради в Брюсселі. Однак, ця формула працює, коли до переговорів готові обидві сторони, у випадку ж Росії ми бачимо, що переговори вона сприймає виключно як привід оголосити свої ультиматуми та умови капітуляції противника. Незмінний підхід можна спостерігати вже майже чотири роки, адже перші кроки у напрямку переговорів відбулися фактично одразу ж після початку повномасштабного російського вторгнення, коли Кремлю не вдалося жодне "за три дні". Увесь переговорний шлях мав різні формати – від спроб прямих контактів до багаторівневих форматів за участі партнерів України.Перші зустрічі відбулися у Білорусі, через чотири дні після початку вторгнення, вислухавши російські умови щодо скорочення української армії до 50 тисяч та втрати Україною суверенітету сторони розійшлися. Їх змінили переговори у Туреччині – спочатку в Анталії, а далі у Стамбулі. Саме Туреччина стала посередником для укладення Чорноморської зернової ініціативи між ООН і Росією з одного боку, та ООН й Україною – з іншого. Однак згодом Чорноморську угоду зруйнували росіяни, а "формула миру" серйозно сторонами не розглядалась. За час спроб діалогу була також розроблена і "формула миру", яку презентував Зеленський у лютому 2023 року на Генасамблеї ООН. Далі відбулися зустрічі із різним складом учасників-країн у Копенгагені, Джиді та на Мальті, а фінально у грудні – у Києві щодо імплементації так званої "формули миру, де учасниками стали 83 країни та 3 міжнародні організації. Тоді, за результатами обговорень, також повідомляли, що "є прогрес" за опрацьованими пунктами: 9 із 10. І власне той останній, 10-й, пункт стосувався завершення широкомасштабної війни РФ проти України.Наступний, 2024, рік відзначився продовженням технічної підготовкою довкола Української формули миру у січні в Давосі, а також більш знаковою подією – в червні Швейцарія прийняла перший Саміт миру в Бюрґенштоку, який завершився спільним комюніке, що включало теми ядерної й продовольчої безпеки, свободи судноплавства, а також гуманітарним блоком із вимогою обміну полоненими та повернення депортованих цивільних і дітей. Паралельно Китай і Бразилія просували альтернативну рамку, а Кремль працював над зривом легітимності саміту та вкинув "умови миру" 14 червня: виведення українських військ із чотирьох областей (Донецької, Луганської,  Херсонської та Запорізької) і відмова України від курсу в НАТО. Цей ультиматум Київ відкинув як неприйнятний.Новий етап тривалого переговорного треку пов’язаний з Дональдом Трампом, який неодноразово ще до вступу на президентську посаду обіцяв закінчити війну в Україні за 24 години, таким чином посилаючи сигнал, що саме себе бачить майбутнім головним "медіатором". Після інавгурації американський президент визнав, що був "дещо саркастичним" щодо термінів закінчення війни. Знаковою була зустріч 28 лютого 2025 Зеленського й Трампа у Білому домі, що оголила розбіжності щодо "ціни миру" і потребувала часу на узгодження та потепління стосунків між Україною та США. Після публічної суперечки з Володимиром Зеленським Дональд Трамп переключився на налагодження контактів з російським диктатором і 15 серпня відбулася зустріч Трампа та Путіна в Анкориджі на Алясці. Попри скепсис аналітиків, критику американського президента від ЗМІ та навіть членів свої партії щодо приниження США, сам Дональд Трамп охарактеризував переговори як "дуже продуктивні", однак ключове питання щодо війни в Україні так і залишилося невирішеним.Враховуючи відсутність результатів і можливо втомившись від путінських лекцій з історії, далі американський президент вирішив діяти через посередника. І в Росію з літа 2025 року вирушав із візитами спрецпредставник президента США, забудовник і мільярдер Стівен Віткофф, де багатогодинні розповіді Путіна про "першопричини конфлікту" та Україну як неіснуючу державу довелося слухати вже йому.Підсумком цих візитів стала "злита" у ЗМІ в листопаді 2025 року чернетка 28-пунктового мирного плану, який був нібито від США, однак експерти визначили його як російські умови, які до того ж були перекладені з російської на англійську з помилками. Попри це почалось його обговорення, і у Женеві представники української сторони й європейці почали торг за формулювання та гарантії, з’явилася європейська контрпропозиція. Наприкінці грудня цю початкову рамку "перезібрали" до 20 пунктів і прив’язали до пакета гарантій.Українсько-американський трек із європейським елементом: здобутки і недопрацювання кінця 2025 року фото: GettyImagesЯк невпинно наголошує президент України Володимир Зеленський, дипломатичні контакти з американською стороною тривають у постійному режимі.Однак більшість очікувань якогось прориву у переговорах покладається на безпосередні зустрічі голів держав. Остання з них відбулася наприкінці минулого року, 28 грудня у Флориді в резиденції Трампа Мар-а-Лаго. Зустріч лідерів України та США у Флориді мала б теоретично привести до узгодження позицій України та США та дати старт для появи чітких обговорених рамок, які будуть запропоновані Росії. Однак "різдвяного дива" не сталось. Вже після переговорів Зеленський заявив, що базовий документ щодо завершення війни узгоджений "на 90%". Трамп своєю чергою окреслив просування обговорення як "дуже добре" та зробив прогноз, що до мирної угоди вдалося помітно наблизитися.Одним із ключових моментів, у якому вдалося дійти попередньої згоди, стали гарантії безпеки для України."Президент Сполучених Штатів підтвердив гарантії безпеки, сильні гарантії безпеки. , – сказав Зеленський. – Всі деталі, які ми до цього розробляли – наші технічні групи, переговорні – щодо деталей гарантій безпеки, він їх підтвердив, і підтвердив, що вони будуть проголосовані і підтримані в Конгресі Сполучених Штатів Америки. Я вважаю, що це дуже сильна домовленість".Проте варто зауважити, що у цих гарантіях, за ідеєю Дональда Трампа, важлива роль відводиться Європі, яка має взяти на себе значну частину втілення цих гарантій, а отже так чи інакше йдеться про подальше обговорення."Європа буде відповідати за більшу частину гарантій безпеки, а ми будемо допомагати Європі на 100%", – запевнив Трамп.Не менш значимим є те, що всі розмови про гарантії потребують також юридичного підтвердження, відповідно, мають бути підтримані не лише у Конгресі США та Верховній Раді України, але й в урядах європейських країн. Проте говорити про цей аспект у той час, коли реальних домовленостей все ще не існує – рано.Коли президент України говорив про 90% плану, то ті 10%, які залишилися у підвішеному стані – це власне два ключові: територіальне питання та майбутній формат управління Запорізькою АЕС. Щодо першого, Трамп зауважив, що дане питання "дуже складне" й ще буде пропрацьовуватися, а Зеленський наголосив, що слід зважати на думку українського народу, адже "у нас з росіянами тут абсолютно різні позиції". А от виразності чи чіткості у другому взагалі не пролунало, адже важко назвати конкретикою те, що Трамп вважає значною поступкою з боку Путіна те, що він не завдає ударів по ЗАЕС.За фактом зустрічі все впирається у подальшу працю робочих груп, зокрема обговорення американсько-українські та США – Україна – Європа, заплановані на січень. До Києва 3 січня вже прибули радники з питань національної безпеки 15 європейських країн, щоб підготувати "гарантії безпеки та підходи до мирного плану". Наступним етапом стануть переговори на рівні лідерів держав, які плануються 6 січня у Франції. Після цього, як зазначив президент, заплановані додаткові зустрічі радників 7 січня та подальше обговорення наступних кроків щодо підготовки перемовин між лідерами Європи та США.З огляду на увесь процес, можна зауважити, що трек зберігає динаміку, але не дає прориву – обговорення тривають, два ключові пункти лишаються відкритими, а гарантії потребують формалізації та деталізації. Тому наразі це все ще процес узгодження рамки угоди, а про конкретну мирну угоду точно не йдеться.Палки в колеса миру: чи справді Росії потрібні переговори фото: ChatGPTПісля зустрічі Зеленського і Трампа у Флориді 28 грудня Москва майже одразу перейшла до інформаційної атаки.Лавров заявив, що у ніч з 28 на 29 грудня Україна, нібито, атакувала 91 ударним безпілотником резиденцію Володимира Путіна в Новгородській області. Він зазначив, що Україна, начебто, здійснила атаку у момент інтенсивних переговорів між Росією та США щодо врегулювання конфлікту. А паралельно пригрозив, що вони, мовляв, вже визначили об’єкти у відповідь.Зеленський ці заяви та звинувачення назвав черговою спробою Кремля підірвати дипломатичні зусилля, докладені спільно з американською командою."Зрозуміло, що для "рускіх", якщо у нас з Америкою немає скандалу, а ми маємо прогрес, для них це провал. Ну, і шукали, я впевнений в цьому, шукали причини. Я, чесно кажучи, вчора ще очікував якусь риторику", – сказав президент.Того ж дня, 29 грудня, президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з російським диктатором Володимиром Путіним стосовно України. Він заявив, що чув про нібито атаку українських БПЛА на резиденцію російського диктатора в Новгородській області, проте водночас він "нічого не знає".Тим часом Кремль підкріпив вкид політичними погрозами. Зокрема, Пєсков публічно заявив, що "дипломатичним наслідком" стане посилення переговорної позиції Росії, водночас наголошуючи, що Москва не виходитиме з переговорів і вестиме їх насамперед зі США. Тобто Росія і далі обрала свою вже звичну за ці роки тактику: як тільки переговори переходять у стадію конкретики - починається затягування часу, водночас не виходячи з переговорів. Згодом у західних виданнях з’явилась інформація про те, що ЦРУ не знайшло доказів атаки на резиденцію Путіна. І навіть президент США Дональд Трамп 31 грудня, реагуючи на заяви Кремля, поширив у Truth Social посилання на редакційну статтю New York Post із заголовком "Брехня Путіна про "атаку" показує, що саме Росія стоїть на заваді миру". У матеріалі йшлося про відсутність підтверджень заявленого удару.Також, вкотре аналізуючи дії росіян та момент появи заяв, керівник ЦПД при РНБО Андрій Коваленко зазначив, що метою фейку російських пропагандистів із "українською атакою" на резиденцію Путіна є затягування перемовин та створення розколу між українською владою та президентом США Дональдом Трампом.Ситуація на лінії фронту також не свідчить про готовність РФ до руху у бік миру. Навпаки Путін віддає нові накази про наступи, зокрема 29 грудня доручив окупаційній армії продовжувати виконувати задачі так званої СВО, згідно з планами генштабу РФ. Як розповів у етері Еспресо начальник управління комунікацій Угруповання об'єднаних сил, підполковник Віктор Трегубов, ворог зараз намагається вибудувати умови для подальшого наступу у січні."Відбуваються постійні перегрупування, постійні намагання інфільтрації, вони підтягуються, скоріш за все, російські окупанти готуються", – прокоментував він ситуацію у своїй зоні відповідальності – на Харківщині, Луганщині та Сумщині.Окрім того, за даними Служби зовнішньої розвідки України, Росія взяла курс на затяжне протистояння із Заходом. Про це свідчить нещодавно затверджена Радою Федерації РФ постанова щодо зовнішнього курсу, де ключова теза зводиться до перекладання повної відповідальності за "безпрецедентну міжнародну напруженість" на НАТО та "колективний Захід". На цьому тлі Кремль декларує намір вибудовувати альтернативний світопорядок, який відкрито протиставляється євроатлантичній системі безпеки. У документі формально залишається можливість відновлення повноформатних російсько-американських відносин, але лише за умови врахування інтересів Кремля у війні проти України, що робить таку "готовність" суто декларативною.Знаний американський дипломат Курт Волкер в інтерв’ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковськом на Еспресо висловив думку, яку можна назвати лейтмотивом усіх років війни: Путін і далі прагне захопити всю Україну."Путін прагне захопити всю Україну: змінити уряд, знищити військо та підпорядкувати країну російському правлінню. Це абсолютно очевидно. Він ніколи цього не досягне, проте саме це є його стратегічною метою. Він ніколи не відмовиться від цих намірів і не прийме мирну угоду, яка не передбачає їхнього досягнення. Тому я не вірю, що Путін коли-небудь погодиться на справжню мирну угоду", – каже Волкер.Разом із тим дипломат переконаний, що 20-пунктний план миру має попри все іншу мету. Вона полягає у тому, аби зберегти єдність Заходу з Україною, показати, що саме Путін відкидає мирні пропозиції та зафіксувати цю зрозумілу істину у дипломатичному форматі.Чи гарантії стануть Гарантіями та чи існують шанси для поступу на шляху до миру фото: gettyimagesАби справді стати гарантіями, нинішні безпекові обіцянки повинні набути юридичної форми та механізму виконання, ресурсного підкріпленнях, а також, що не менш важливо, політичного підтвердження – від парламентів і урядів, які реально братимуть на себе відповідальність. Щоб врешті не вийшло, як зі славнозвісним Будапештським меморандумом, де гарантії залишилися просто запевненнями й намірами.Найбільші сподівання зараз Україна покладає саме на гарантії безпеки від США. Але тут криються також певні небезпеки, про які зокрема на шпальтах The New York Times пише колишній радник з питань національної безпеки американської віце-президентки Камали Гарріс – Філіп Гордон."Гарантія безпеки від Трампа є порожньою, пане Зеленський", – прямо застерігає він вже навіть у заголовку.За словами Гордона, сумніви щодо готовності Дональда Трампа дотримуватися гарантій безпеки України, наданих США, починаються з того факту, що він ніколи не виявляв найменшої готовності до прямої конфронтації з Росією. Навпаки, протягом останнього року на посаді президента Трамп значно скоротив військову та фінансову підтримку України з боку США, а також прийняв російський наратив про війну до абсурдного звинувачення України, пояснює автор статті. "Якщо Україна не може розраховувати на допомогу Трампа навіть у ситуації, коли вона є об'єктом відкритого вторгнення та агресії, то важко уявити, що він зробить це, не кажучи вже про військове протистояння Росії, в менш серйозній ситуації лише через номінальне зобов'язання, – пише у своїй статті Філіп Гордон, підсумовуючи її врешті такими словами: – У ході переговорів Зеленський повинен зосередитися на кроках, які дійсно допоможуть запобігти майбутній російській агресії, а не на порожніх обіцянках США щодо гарантій безпеки". Ймовірно це теж є однією з причин того, що значна частина безпекових зобов’язань, за задумом Трампа, все ж ляже на Європу. Але навіть, якщо вдасться цілком узгодити між союзниками усі пункти плану, досягти ідеального порозуміння й спільного переконання у всьому, залишиться один непередбачуваний чинник, який вже звично зможе усе зруйнувати, – Росія.Як вважає дипломат Курт Волкер, наразі РФ не зацікавлена ані в перемир’ї, ані у завершенні війни. Тому для цього необхідно зосередитись на заходах, які змусять росіян змінити цю позицію."Йдеться про посилення фінансового тиску – не лише через уже запроваджені санкції на нафту й газ, а й через вторинні санкції проти тих, хто обходить західні обмеження, ураження тіньового флоту, притягнення до відповідальності фінансових установ, які обслуговують російські платежі, а також забезпечення стабільної та передбачуваної фінансової й військової підтримки України стільки, скільки буде потрібно, – пояснює Волкер. – Путін має усвідомити, що ця підтримка є сталою, зокрема через скасування обмежень на використання озброєння, яке постачається Україні. Обмеження на застосування на великі відстані мають бути зняті. Усі ці заходи потрібні для посилення тиску на Путіна, щоб він був змушений прагнути до перемир’я. Якщо їх буде реалізовано, є підстави вважати, що перемир’я можна досягти протягом кількох місяців. Якщо ні – процес триватиме довше".Тим часом, на думку Віталія Портникова, попри складність прогнозів на тлі глобальних світових проблем, 2026 рік має стати роком не завершення, але  поступового затухання війни. Проте за таким самим принципом може тривати й 2027 рік, і лише опісля, ймовірно, "сформуються умови або для підписання повноцінної мирної угоди ще до завершення президентських повноважень Дональда Трампа, або для її ухвалення за участю вже нового президента Сполучених Штатів у 2029 році".