Але за масштабом впливу, військовою присутністю та контролем над глобальними фінансами Америка вже понад сто років виконує саме імперську роль. Останній нашумілий випадок – викрадення президента Венесуели спецслужбами США, яке стало не просто світовою сенсацією, але й, можливо, переломним моментом, після якого міжнародні столиці по-новому оцінюватимуть поведінку Вашингтона під керівництвом Дональда Трампа, який має стиль правління близький до авторитаризму. Найгучніші побоювання концентруються не лише навколо Латинської Америки, а й на стратегічних територіях, зокрема Гренландії, яка належить Данії, котра в ЄС та НАТО. Президент Трамп вже роками хоче приєднати цей найбільший острів світу до США, а за останні два тижні ця риторика стала найбільш загрозливою. Тому світова громадськість все більше говорить про ризик повернення старих імперіалістичних практик з ХІХ у XXI століття, однак ставки зараз значно вищі. Тим більше, що війна Росії проти України відкрила "скриньку Пандори", коли більші й сильніші держави можуть спробувати проковтнути менші для своїх цілей. Більше про цей світовий політичний зсув розповість Еспресо.Від "спецоперації" до контролю над Венесуелою Ніколас Мадуро в супроводі озброєних федеральних агентів, фото: gettyimagesНе встиг новий рік як слід розпочатися, як Сполучені Штати 3 січня провели блискавичну військову операцію в Каракасі, унаслідок якої чинний президент Ніколас Мадуро та його дружина були захоплені й доставлені до США для суду. Американці від літа накопичували сили вздовж морських кордонів Венесуели, періодично атакуючи судна, які на їх думку, перевозили наркотики з південної Америки. Водночас йшла розробка, зокрема, за допомогою ШІ, детальної операції із притягнення до відповідальності Мадуро. Як наслідок – за одну ніч було зруйновано частину військової інфраструктури країни (знищено російську ППО), вбито близько сотні венесуельських правоохоронців, а соцмережі рясніли порівняннями з "СВО" Путіна, чиї мрії про "Київ за три дні" були у прямому сенсі розірвані на шматки в Гостомелі. Натомість у Трампа все задумане вийшло без особливих проблем, тим самим продемонструвавши велику технічну перевагу Сполучених Штатів.Офіційна версія Вашингтона для такої інтервенції – боротьба з наркотрафіком та організованою злочинністю, але не офіційну всі і так розуміють, та й президент Трамп не раз озвучував її – венесуельська нафта. На своїй платформі Truth Social Трамп заявив, що тимчасова влада Венесуели передасть США від 30 до 50 мільйонів барелів високоякісної нафти, яка перебуває під санкціями, і ці поставки будуть продані за ринковою ціною. Він додав, що отримані кошти буде контролювати він як президент, "щоб забезпечити їх використання на благо народів Венесуели та США". А адміністрація Трампа прямо заявила, що працює над тим, щоб фактично перевести експорт венесуельської нафти під суцільний контроль США. Тому зараз відбуваються переговори між венесуельською владою та американською, яка хоче не прямо контролювати Венесуелу.Ні для кого не секрет, що у Венесуелі найбільші розвідані запаси нафти у світі – близько 303 мільярдів барелів, які можна сотні років добувати. Там більше "чорного золота", ніж у Саудівській Аравії. Виглядає, що заради такого багатства можна порушити і міжнародні угоди пов’язані з суверенітетом інших країн. Принаймні так вважає Трамп. У цьому головна небезпека для подальшого розвитку ситуації. Бо апетити президента США є значно більшими, ніж одна Венесуела. Сутність та історія американського імперіалізму Вчитель "Дядько Сем" і його нові "учні" (Філіппіни, Гаваї, Пуерто-Рико та Куба, решта класу зображає американські штати). Карикатура журналу Puck magazine, 1899 рік., фото: ВікіпедіяКласичні імперії, які спадають на гадку, а це Рим, Британія чи Франція – будувалися на прямих колоніях. США пішли іншим шляхом: вони створили імперію впливу, а не прапора.Американський імперіалізм ґрунтується не стільки на формальному завоюванні територій, скільки на: військовій присутності, контролі над фінансами, політичному тиску та домінуванні культури і технологій.Тобто це така форма імперіалізму, яка дозволяє місцевим елітам залишатися при владі, але стратегічні рішення мають ухвалюватися у Вашингтоні, інакше – покарання, яке може включати як економічні, так і військові санкції. Якщо заглянути в історію, операція у Венесуелі, яку Трамп позиціонує як "правоохоронну", нагадує історичні втручання США в Латинській Америці, такі як переворот у Гватемалі у 1954 році чи у Чилі в 1973 році. Та найбільший схожий випадок стався у 1989 році у Панамі, коли США провели повномашибне вторгнення в країну і захопили диктатора Мануеля Нор’єга, якого вивезли до Сполучених Штатів і там судили. Офіційна причина ліквідації диктатури через участь Норєга у наркоторгівлі, відмиванні грошей, корупції та порушеннях прав людини. Але не офіційна – диктатор почав вести самостійну гру (до того був агентом ЦРУ) і це створило загрози для Панамському каналу, який тоді належав США. Цей феномен американської політики називають контролем над "банановими республіками", де США неодноразово скидали уряди, якщо ті загрожували інтересам американського бізнесу.Цікаво те, що американський імперіалізм народився ще у XIX столітті, коли у гегемонію США ніякі букмекери не вірили. Його ідеологічною основою стала доктрина "Явне призначення" (Manifest Destiny) – це віра, що США "призначені Богом" поширювати свою цивілізацію на весь континент. Під цим гаслом американці захоплювали землі індіанців, забрали половину території Мексики (Техас та Каліфорнію), а дійшовши до Тихого океану, почали думати про свій вплив далі. Однак довгий час американці жили за правилом придуманим президентом Джеймсом Монро у 1823 році, так звана Доктрина Монро – "Америка для американців", тобто невтручання європейських держав у справи американських, закріплюючи домінування США у Західній півкулі.Але іспано-американська війна 1898 року, коли американці розгромили іспанців та отримали Філіппіни, Гуам, Пуерто-Рико, контроль над Кубою, змінила розклад сил. Бо тоді Америка вперше стала колоніальною державою. Філіппіни були окуповані силою – з жорстокою війною, таборами для полонених і тисячами жертв. Саме тут США вперше проявили себе як імперія, готова воювати далеко від своїх берегів, але за свої глобальні інтереси.А дві світові війни, коли Європа займалася саморуйнуванням, стали трампліном, що дозволило США зайняти ключові позиції. Долар остаточно став світовою валютою, МВФ і Світовий банк – фінансовими інструментами впливу, НАТО – військовим щитом, а Голлівуд і медіа – культурною зброєю. Американські війська з’явилися в Японії, Німеччині, Кореї, Італії, Туреччині – і залишилися там досі. Майже півстоліття СРСР був реальним конкурентом США під час Холодної війни, однак Радянський Союз не витримав внутрішнього і зовнішнього тиску та розвалився. Тому 90-ті роки минулого століття були зоряним часом тріумфу американської гегемонії. Однак у ХХІ столітті зі стрімким розвитком та амбіціями Китаю, а також мілітаризацією режиму Путіна для відновлення імперських позицій Росії, ситуація почала змінюватися для США. Спершу американці застрягли на Близькому сході через затяжні війни в Іраку та Афганістані, який досить хаотично покинули за президента Байдена, а тоді подією номер один у світі стала російсько-українська війна. Ось вже майже чотири роки США не можуть вплинути достатньою мірою на Росію, щоб Москва припинила агресію, а також на Україну, щоб Київ пішов на якісь більші поступки. Як наслідок – не завершена війна є розмінною монетою політики та торгівлі Трампа з Європою.Гренландія під прицілом: від ідеї покупки до страху анексії Прапор Гренландії, в Нууку, Гренландія, фото: Getty ImagesПаралельно з операцією у Венесуелі з новою силою спалахнули дебати про потенційні наміри США щодо Гренландії.Варто одразу наголосити: ця ідея не нова. Інтерес США до Гренландії з’явився ще в другій половині ХІХ століття – після купівлі Аляски у Російської імперії, яка, програвши Кримську війну, позбувалася "зайвих" територій. Тоді ж у Вашингтоні вперше серйозно розглядали і можливість отримання від Данії Гренландії та Ісландії.Ці думку Дональд Трамп вивів із "сплячки" ще у 2019 році, під час першої каденції, тоді він публічно висловив інтерес до купівлі Гренландії. Він назвав це "великою угодою з нерухомості" і пояснив стратегічним значенням острова в Арктиці. Тоді ідея викликала хвилю насмішок і обурення: прем'єр-міністерка Данії назвала її "абсурдною", а гренландці наголосили – "Гренландія не продається, бо належить гренландцям".Трамп навіть скасував запланований державний візит до Данії через відмову. Ідея тоді здавалася примхою, але водночас ставало все більше розмов про національну безпеку США: контроль над Арктикою, корисні копалини, і протидію РФ та Китаю.Після перемоги на виборах восени 2024 року Трамп одразу повернувся до цієї теми знову. У грудні 2024-го та на початку 2025-го він знову заявив, що Гренландія має стати частиною США. Але це йшло разом з загальним посилом, який включав і Канаду, і Панамський канал та інші бажання Трампу, тому їх у більшості проігнорували. У будь-якому разі, у своїй інавгураційній промові в січні 2025-го він говорив про США  мають бути "націює, яка зростає", тобто натякав про розширення території. Трамп одразу дав зрозуміти, що хоче за всяку ціну втілити свою експансіоністську політику.Застосування сили на початку цього року проти президента незалежної країни, змусило по-новому подивитися на слова Трампа, бо вони вже стали підкріпленими чіткими діями. А вже через день Трамп на борту Air Force One пригрозив: "Нам потрібна Гренландія, бо це дуже стратегічно важливо". Він додав, що острів "покритий російськими та китайськими кораблями", і якщо США не візьмуть контроль, то "Росія чи Китай стануть сусідами". Цю фразу він постійно тепер повторює, що не хоче допустити, щоб китайці чи росіяни захопили Гренландію, тому вона має стати частиною США. Хоча у Європі відкидають твердження Трампа про присутність китайських та російських кораблів навколо Гренландії. Посадовці Білого дому підвередили, що "всі опції на столі", включно з військовими сценаріями і залежать від рішення Трампа. Зокрема, прессекретар Кароліна Левітт заявила, що придбання Гренландії – "пріоритет національної безпеки" для стримування суперників в Арктиці. Детальніше цю думку пояснив віцепрезидент США Джей Ді Венс, який закликав європейських лідерів не ігнорувати думку Трампа, адже острів має "критичне значення для системи протиракетної оборони не лише США, а й усього світу".Однак держсекретар Марко Рубіо на брифінгу для Конгресу запевняв заспокоюючи громадськість, що вторгнення не планується, але купівля – так. Для цього найближчим часом пройдуть відповідні переговори з Данією. Раніше у Reuters поширили інформацію, що американці готові дати кожному жителю Гренландії до сто тисяч доларів за купівлю острова. На острові проживає близько 57 тис. людей, тобто США витратилиб менше 6 млрд доларів на це. Та вже 9 січня Трамп заявив на зустрічі з нафтовиками: "Ми зробимо щось з Гренландією, хочуть вони цього чи ні". Він додав, що зробить це "або легким шляхом, або важким". "Данія була дуже доброю до мене, я щиро її поважаю. Але те, що 500 років тому вони припливли туди на човні, ще не означає, що ця земля належить їм", - сказав Трамп, тим самим показавши своє ставлення до суверенітету Данії. А 10 січня Daily Mail шокував громадськість новиною, що Трамп наказав керівництву своїх Збройних сил розробити план вторгнення на Гренландію. "Джерела повідомляють, що політичні "яструби" з оточення президента США на чолі з політичним радником Стівеном Міллером настільки осміліли від успіху операції із захоплення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро , що хочуть швидко діяти та захопити острів, перш ніж Росія чи Китай зроблять крок. Однак європейські дипломати вважають, що Трампом також керує бажання відвернути увагу американських виборців від показників економіки США перед проміжними виборами, що відбудуться пізніше цього року, після яких він може втратити контроль над Конгресом на користь демократів. Захоплення американцями Гренландії фактично призвело би до краху НАТО", - констатують у виданні.З іншого боку, без схвалення Конгресу розробка такого б військового плану була незаконною. Однак, як і у випадку з Венесуелою, коли Білий дім фактично поінформував своїх сенаторів та конгресменів вже постфактум операції, з Трампом нічого не варто виключати через його непередуману політику. "Декілька сенатори заявили, що їх особливо непокоїть можливість того, що операція у Венесуелі може слугувати прецедентом для майбутніх дій, зокрема проти Гренландії", - пише TIMES.Чому Гренландія насправді важлива фото: ВікіпедіяГренландія – найбільший острів світу (площа як 22% території США), був заселений інуїтами (корінні жителі північної Америки) понад тисячу років і відомий у Європі з часів вікінгів, які заснували тут колонії у Х столітті. Першим європейцям острів видався зеленим, звідси і назва, але потім з похолоданням клімату, лише невелика частина Гренландії біля берегів залишилася придатною для життя – на південно-західному узбережжі біля столиці Нууку. З XVIII століття острів поступово перейшов під владу Данії, а після Другої світової війни набув особливого статусу. У 1979 році Гренландія отримала автономію, а з 2009-го – розширене самоврядування, включно з правом на власні природні ресурси та перспективою майбутньої незалежності.Найважливіше про Гренландію, крім стратегічного розташування між Євразією та Америкою, що під льодом і шельфом острова приховані значні запаси рідкісноземельних металів, урану, заліза, золота, а також потенційні поклади нафти й газу – значна частина з них досі не розвідана через важкий клімат і брак інфраструктури. Саме ці ресурси роблять острів об’єктом інтересу великих держав. За певними даними, оцінка всіх потенційних ресурсів Гренландії може становити до 20 трильйонів доларів (в одному трильйоні міститься 1000 мільярдів). Адже відомі, публічно оприлюднені оцінки запасів лише вуглеводнів (нафта, газ, метан, пропан тощо) вже наближаються до 1 трильйона доларів США. Ще один цікавий факт, якщо весь лід Гренландії розтане, тоді рівень світового океану підніметься на понад 7 метрів. Тому Гренландія також є "повільною бомбою" для багатьох міст у світі, які знаходяться на узбережжях. Та це може статися, за теперішніх тенденцій, за сотні, якщо не тисячі років. Водночас стосунки з Данією залишаються складними у гренландців. Так, Копенгаген фінансує значну частину бюджету Гренландії, але багато місцевих політиків і суспільство сприймають це як залежність і прагнуть більшої економічної та політичної самостійності. Ця напруга між бажанням суверенітету й потребою в підтримці формує внутрішню політику острова і його роль у глобальній геополітиці, якою хочуть скористатися у Вашингтоні. Тим більше, що у Гренландії є діюча військова база США, яка з’явилася у часи Холодної війни і займається раннім попередженням про запуск балістичних ракет, космічним моніторингом та відстеженням супутників. Що кажуть у Гренландії та Данії пародія на гасло Трампа "Make America Great Again" (MAGA), на ній написано "MAKE AMERICA GO AWAY" ("Зробіть так, щоб Америка пішла геть"), фото: соцмережіНаразі політичне та громадське керівництво острова однозначно відкидає ідею приєднання до США. Лідери п’яти парламентських партій рішуче заявили 10 січня:"Ми не хочемо бути американцями, ми не хочемо бути датчанами – ми хочемо бути гренландцями", – і наголосили, що майбутнє Гренландії має вирішуватися гренландцями самими без зовнішнього тиску.Адже багато місцевих мешканців сприймають таку риторику Трампа як неповагу до них та загрозу для їхньої культури, самобутності та суверенітету. "Я думаю, що ми всі дуже втомилися від президента США. Ми завжди жили тут тихим і мирним життям. Звичайно, колонізація Данією спричинила багато травм для багатьох людей, але ми просто хочемо, щоб нас залишили в спокої", - цитує BBC одного з жителів острова. З іншого боку, в Гренландії лідер опозиції запропонував провести переговори зі США без участі Данії. За його словами, Данія своєю посередницькою роллю лише налаштовує проти себе і Гренландію, і США.Тим часом у Данії послідовно відкидають будь-які спроби США придбати або анексувати Гренландію. Данська прем’єрка наголошувала, що Гренландія не продається і що її майбутнє має визначатися за законами та волею її народу. Прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, фото: ReutersЦе сприймається як питання суверенітету та міжнародного права, нагадуючи про те, що Гренландія – автономна частина Королівства Данія, і жодна третя країна не має права односторонньо вирішувати її долю.Премʼєр-міністерка Данії Метте Фредеріксен також відзначає, якщо США атакуватимуть Гренландію, це буде кінець для НАТО. А Міністерство оборони Данії різко сказало, що їхні війська будуть "спершу стріляти, а потім питати" у разі вторгнення будь-яких військ. Тобто данці готові воювати, якщо хтось нападе на Гренландію, бо зобов'язані протидіяти будь-якому іноземному вторгненню, не чекаючи на накази.Як реакцію на заяви Трампа Данія, ще у грудні 2024 року пообіцяла збільшити витрати на оборону Гренландії. Також Копенгаген отримує підтримку від інших європейських держав, які не хочуть, щоб бажання Вашингтона підірвало єдність НАТО та стабільність в Арктиці. Зокрема, Велика Британія може надіслати війська в Гренландію, щоб заспокоїти Трампа, пише The Telegraph. Європейці розраховують, що зміцнення власної військової присутності в Арктиці змусить Трампа відмовитися від планів анексії Гренландії.Також з’явилася спільна заява на підтримку Данії, яка надійшла від шести європейських країн: Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Польщі та Іспанії. У ній йдеться, що безпека в Арктиці має бути забезпечена "колективно".Думки експертів, що чекати далі і який зв'язок з Україною Дональд Трамп оголосив про нову ініціативу ВМС США "Золотий флот", фото: gettyimagesНаразі ніхто не може бути певним, що може чекати Гренландію надалі. Бо Трамп та його адміністрація чітко дали зрозуміти, що готові застосувати найрадикальніші методи для досягнення бажаного. Дехто припускає, що американці можуть, якщо не повністю, то захопити ті землі, які не заселені у Гренландії, або малозаселені. З іншого боку, експерти з якими поговорив The Guardians зауважують, що ідея про бездумне застосування сили – це радше елемент риторики, ніж реальний стратегічний план Вашингтона. Тобто військове вторгнення у Гренландію, яка є частиною суверенної Данії та союзником у НАТО, має дуже низьку ймовірність через політичні, юридичні та стратегічні ризики.Речник Українського конгресового комітету Америки Андрій Добрянський в етері Еспресо відзначив, що навіть якби Дональд Трамп і хотів військовим шляхом захопити Гренландію, американська армія не готова до такого сценарію. Зараз, до прикладу, вся концентрація сил ВМС США зосереджена на Південну Америку. "Мова йде не тільки про Венесуелу. Їхня концентрація сил також направлена й на Центральну Америку. Зокрема, Панамський канал. Тому, якби президент Дональд Трамп й хотів би атакувати Гренландію, то, на мою думку, американська військові сили не досить зараз координовані, щоб мати два фронти. Тим паче один проти союзника по НАТО. Я гадаю, що нам потрібно чекати", - наголосив Добрянський. Аналітики також звертають увагу на майже одностайну реакцію гренландських політичних лідерів, які заявили, що вони не хочуть бути частиною США і хочуть вирішувати власне майбутнє без зовнішнього тиску. Це ключовий політичний меседж на місцях і серйозно знижує прийнятність ідеї "купівлі" чи будь-якого примусу. З іншого боку, як каже політолог Сергій Таран, підкуп самих гренладців – це найкращий можливий варіант для Трампа: "Трампу раціональніше буде підкупити кожного мешканця різними програмами та грантами, а не купляти весь острів разом".Політичний оглядач та журналіст Віталій Портников пише, що в очах американського президента, Гренландія – "це навіть не народ, а невеличка купка людей", яким треба просто заплатити більше грошей або нав’язати "правильний" для США політичний наратив."І тут я знову бачу паралель з українцями – народом, якого сторіччями не хотіли бачити, якого не сприймали як самостійну націю і цивілізацію, якому намагалися нав’язати "правильний" для імперії політичний наратив навіть після отримання незалежності у 1918-му чи 1991-му – і в результаті поразка цих спроб призвела до дикої невгамовної агресії, до Бучі й "Орешніка". … Звісно, така країна, як США, може просто проігнорувати всі ці міркування і сприймати Гренландію як авіаносець чи як гігантське родовище. Але той, хто ігнорує слабшого, вступає на шлях не процвітання і сили, а деградації й упадку – відомий зі шкільного підручника шлях давнього Риму", - зауважує Портников. Цікаво, що війна Росії проти України може зіграти тут свою роль теж. Адже за інформацією Politico, один із можливих сценаріїв розвитку є угода "безпека за безпеку". Тобто Європа отримує жорсткіші гарантії від Вашингтона для України у мирній угоді з РФ, а США – розширену роль у Гренландії. Джерела називають це "гіркою пігулкою", але кращою за ризик розлютити Трампа й втратити його підтримку у переговорах щодо війни в Україні, яка триває майже чотири роки і може перекинутися на інші країни Європи. Крім цього Politico вважає, що Трамп може вдатися і до інших варіантів, якщо не вдасться напряму підкупити всіх гренландців, можна діяти опосередковано, фінансуючи лояльних політиків, щоб ті у підсумку проштовхнули американську ідею в суспільстві. Серйозні переговори стартують вже цього тижня між адміністрацією Трампа та Данією й Гренландією. Чи дадуть вони результат одразу, сумнівно, однак покажуть, куди далі рухатиметься це питання. Тим більше, що повертаючись до теми великих апетитів президента США, він також має плани й на Кубу, якій пригрозив, що та більше не отримає нафти та грошей з Венесуели, а також і на Мексику, де хоче воювати з наркокартелями, анонсувавши наземні операції. Вже не згадуючи про Іран, де б хотів повалити режим, який хитається від масових протестів. У будь-якому разі, виглядає на те, що Дональд Трамп хоче отримати щось суттєве, щоб могти продати це виборцям і не втратити в кінці року вплив республіканців у Конгресі, зокрема на виборах до Палати представників (і частково до Сенату). Читайте також: "Павтаріть" не вийшло: Росія вже воює проти України довше, ніж СРСР проти гітлерівської Німеччини