Така людина розуміє, що зло, внесене ззовні, не повинне отруювати її внутрішній світ.Зовнішні чинники стресу стають руйнівними лише тоді, коли людина дозволяє їм змінювати власні цінності та самоусвідомлення.Тому, якщо вже й "нейтралізувати" ворога, то з доброю усмішкою на обличчі й без глибокої ненависті всередині — трохи військового гумору посеред дуже серйозних роздумів.Щоб вижити, країна, яка зазнала агресії ззовні, має зберегти цілісність суспільства всередині.Відомо, що згуртовані спільноти легше долають тривалі кризи, оскільки між людьми виникає ефект взаємної підтримки й знижується рівень колективної тривоги.Як на мене, наша справжня мета за цих обставин — зберегти або сформувати заново максимальну кількість і якість людських "налаштувань": співчуття замість жорстокості, щедрість замість скупості, любов замість ненависті — тобто ті риси, які формують здорову психіку та забезпечують нормальне функціонування суспільства навіть під тиском.Натомість часто доводиться спостерігати яскраві прояви глянцевих хайпожерів. Вони кричать найгучніше, тому й помітніші.На їхніх "плакатах" — популістичні гасла, які нікуди, окрім зневіри та розчарування, не ведуть.Ці люди прагнуть стабільності серед шторму, прохолоди в епіцентрі пожежі, обурюються тим, що не вдалося зберегти одяг сухим під час зливи.Ті самі люди нарікають на жорстокість війни й водночас кладуть до кишені ніж, щоб за першої нагоди вбити воїна — співробітника ТЦК під час виконання ним службових обов’язків.Читайте також: Важливо втриматися і не почати сумніватися у власній психічній адекватностіЦе типова когнітивна пастка, коли відповідальність перекладається на обставини, а роль суб’єкта замінюється на роль жертви.Це інфантильне сприйняття світу, яке легко знаходить відгук у "корисних ідіотів".Так у суспільстві формується цілий пласт деструктивного елементу — середовище для вживлення та популяризації ворожих наративів.Не можна сказати, що всі ці люди поділяють загарбницьку ідеологію Кремля, але їхні цінності настільки деформовані, що функція критичного мислення фактично відключена за замовчуванням.Здатність адекватно сприймати реальність — кастрована.Натомість коли людина усвідомлює об’єктивність подій навколо, вона адаптується. Не звинувачує обставини й покладається на власні сили.Така позиція відповідає дорослому, зрілому типу мислення, що базується на прийнятті реальності й активній поведінці.Це єдиний правильний шлях як для людини, так і для суспільства під час війни.Нам усім непросто, перспективи не дуже, війна надовго — і таке інше…Але ж ми живі, ми є для себе, тому якось маємо бути для інших. А інші, хай якось, будуть для нас. А разом — не пропадемо.ДжерелоПро автора. Мирослав Откович, український журналіст, офіцер ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.