Після справи Міндічв стало ясно, що попри низьку електоральну підтримку, загальноукраїнський порядок денний можуть задавати тільки антикорупціонери та президент (переважно через зовнішню політику).Справа Кіселя, як я і писав раніше, — була вершиною айсберга. У підвішеному стані перебуває, як мені здається, мінімум, половина Ради. І ми порційно будемо бачити наступні серії. Зрештою, виходячи з сьогоднішніх реалій, цей парламент потрібен тільки для одного: для голосування за ратифікацію мирного договору. Правда, поки це не обовʼязкова, а опціональна історія. Читайте також: Обшуки у Тимошенко. Харизма — або є, або її немаєТой, хто задає свій порядок денний, той має шанси робити політику в державі. Більшість аналітиків та політиків, говорячи про антикорупційні органи, мислить в виборчих категоріях та можливих категоріях впливу США на внутрішню політику. Мені здається, ми маємо додати інший вимір — створення окремої вертикалі влади з усіма відповідними політичними (а не тільки електоральними) наслідками. Це створення дещо іншої реальності ніж багатьом здається.ДжерелоПро автора: Вадим Денисенко, політолог.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.