Обидва –  не інституційні керівники, не довіряють апарату й не вірять у поступову роботу системи. Їхній спосіб правління – це емоційний імпульс, ефектний жест і публічний символ, що мають справляти враження прямої дії. Інституції в їхній логіці існують не як середовище ухвалення рішень, а як декорації для політичного перформансу.Обом властива схильність до реорганізацій і демонстративних ривків, які створюють відчуття безперервного руху, але не вибудовують стабільної архітектури змін. Хрущов легко розпускав галузеві міністерства й замінював їх раднаргоспами, перекроював карту областей, оголошував "великі курси"  - від комунізму не за горами, до насаджування кукурудзи аж до зони вічної мерзлоти. І невдовзі легко про них забував.Читайте також: Як Трамп купуватиме ГренландіюТрамп гучно виходить із міжнародних угод, без упину тасує кадри, веде публічні війни з власною адміністрацією та демонстративно скасовує або перейменовує все, що асоціюється з попередниками. В обох випадках зміна вивіски підміняє інституційну реформу.Обом притаманне інструментальне ставлення до простору та правил. Географія, кордони, угоди чи усталені процедури не є чимось остаточним — їх можна пересунути, переглянути або поставити під сумнів одним публічним жестом.Особливо показовою є роль непередбачуваності. Вже не пригадаю хто сказав, що Хрущов не мав можливості залякувати номенклатуру сталінським терором, тому компенсував це хаотичністю рішень, тримаючи еліту в стані постійного ступору. Так от, Трамп діє так само в демократичному середовищі: його ресурс – не дисципліна апарату, а неможливість передбачити його наступний крок.Такі лідери з’являються в перехідні моменти, коли стара система вже не працює, а нова ще не склалася. Тоді імпровізація тимчасово замінює порядок, а політика перетворюється на серію ефектних рухів, що створюють ілюзію динаміки без стійкого напрямку.ДжерелоПро автора. Ігор Танчин, політолог, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.