Як скрізь прагнуть побудувати свій маленький затишок, свій маленький сад божественного чогось. Як багато місць по всій країні — невеличких готелів, кавʼярень, крафтових майстерень всього-на-світі - розкидано по українських містах і селищах. Це все вимагає турботи, мільйонів мікрозусиль — це все можливо тільки якщо є ось це: "попри все, не опускаємо рук", "попри все, не впадаємо у відчай". Турбота — ліки проти розпачу.Читайте також: Україна не є "анти-Росією". Це Росія є анти-УкраїноюВоно все живе, попри присутність найбільш некрофільської танатократичної сили поруч, яка будь-що хоче це вбити, вирвати з корінням. Російська божевільна пʼяна безтурботність — це заперечення самої думки про те, що щось у цьому світі залежить від нашого зусилля і нашої опіки.Але, попри все, турбота проростає. Продовжується. Живе. Не зупиняється.ДжерелоПро автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕНРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.