В результаті без світла та тепла залишилися десятки тисяч домогосподарств та близько 2 тим. підприємств, вплинувши на життя понад 100 000 людей під час сильних морозів. Електропостачання поволі відновлювали протягом кількох днів, а федеральні служби оголосили надзвичайну ситуацію.Поліція та прокуратура Німеччини кваліфікували інцидент як теракт і акт саботажу, а федеральний прокурор взяв справу під свій контроль. Відповідальність взяла на себе ліворадикальна група Vulkangruppe (Група Вулкан). Чи є російський слід в діяннях анархістів Європи, більше розповість Еспресо. Що саме сталося 3 січня постраждала електростанція у Берліні, фото: ВікіпедіяРано вранці 3 січня невідомі підпалили кілька високовольтних (110 кВ) та середньовольтних (10 кВ) кабелів на мосту через канал Тельтов (Teltowkanal) поблизу теплової електростанції Ліхтерфельде, яка знаходиться в столиці Німеччини. Пожежа пошкодила критичну інфраструктуру, що спричинило ланцюгову реакцію: електропостачання впало в південно-західних районах Берліна – Ліхтерфельде, Ніколасзе, Целендорф, Ванзе. За даними німецьких медіа, без світла та опалення було близько 45 000 домогосподарств і понад 2200 підприємств. Постраждали лікарні (працювали на генераторах), будинки престарілих, школи (багато з них закрили на тиждень), громадський транспорт та мобільний зв'язок (O2, Vodafone, Telekom мали десятки вимкнених базових станцій). Берлінці казали: "думали, що напали росіяни", а українці у столиці Німеччини відкрили "пункт незламності" на зразок українських. А Мер Берліна Кай Вегнер заявив, що інцидент був "не незначним підпалом, не саботажем, а терористичною атакою ліворадикальної екстремістської організації з масштабними наслідками для постачання багатьох берлінців".Відновлення тривало кілька днів: часткове – вже 4–5 січня, повне – лише після 7-8 січня. Це зробило блекаут одним із найтриваліших у Берліні з часів Другої світової війни. Безпосередніх жертв (загиблих чи травмованих від пожежі) не зафіксовано, але через холод (температури нижче нуля) та відсутність опалення виникли серйозні ризики для здоров'я, особливо для вразливих груп. Один випадок, а це смерть 83-річної жінки, пов'язують з наслідками відключення, хоча прямий зв'язок не доведено.До цього попередній підпал електростанції, скоєний ультралівими у вересні, призвів до 60-годинного знеструмлення південного сходу міста.Хто взяв відповідальність ілюстративне фото, фото: freepikУже 4 січня на ліворадикальних платформах з'явився довгий "бекеннершрайбен" (лист-пояснення) від Vulkangruppe (Група Вулкан). Ця група заявила, що "успішно саботувала" газову електростанцію Ліхтерфельде, назвавши напад "суспільно необхідним актом", спрямованим проти "енергетичного споживацтва, технологічних монополій та системи, яка руйнує планету" (включаючи AI та цифрову інфраструктуру)."Ми робимо свій внесок…. Технологічні корпорації перебувають у руках людей з владою, яку ми їм даємо. Одного дня ми просто сидітимемо перед яскравими екранами або непрацюючими машинами, помираючи від спраги та голоду", - йдеться у заяві. Тобто ціллю атаки нібито були не берлінці, а саме споживацька культура й ставлення до енергії. Тому група вибачилася перед менш заможними жителями, виправдовуючи удар по "заможних районах" Берліна як "відключення енергії правлячому класу". Поліція Берліна та Федеральне відомство з охорони конституції визнали текст автентичним, бо він містив деталі місця та способу підпалу, відомі лише виконавцям.До речі у вересні, коли сталася теж атака на енергетичну інфраструктуру, також було повідомлення від цих же радикалів."У брошурі атака описується як цілеспрямований напад на найбільший у Європі технологічний парк в Адлерсхофі та його критично важливу інфраструктуру. Хоча порушення роботи є побічним збитком для місцевих жителів, воно вважається прийнятним порівняно зі "знищенням природи та життя", спричиненим компаніями, що розташовані там. Серед названих компаній Atos, Astrial, DLR, Edag, Vinci, Jenoptik, Rohde & Schwarz, Siemens та Trumpf. За словами авторів, ці корпорації мають зв'язки з військовими, збройовою промисловістю або проєктами у сфері технологій безпеки", - відзначали у Welt.  Що відомо про VulkangruppeVulkangruppe – це неформальна лівоекстремістська мережа з анархістським та радикально-екологічним ухилом, яка базується в Німеччині. Діє з 2011 року (перші атаки на залізничні кабелі в Берліні під "вулканічними" назвами, натхненними виверженням вулкана Ейяф'ятлайокютль у 2010 році в Ісландії). Група використовує різні псевдоніми: Grimsvötn, Katla тощо. Вони відомі серією саботажів критичної інфраструктури, ось кілька прикладів:2018 рік – підпал ліній у Шарлоттенбурзі (6500 домогосподарств без світла); 2021 рік – пошкодження кабелів на будівництві Tesla Gigafactory у Грюнхайде;2024 рік – підпал опори ЛЕП біля Tesla, зупинка виробництва на дні. Також були інші атаки на дата-центри та телекомунікації.Головна мотивація групи – антикапіталістична, антифашистська, екологічна: проти "енергоємного прогресу", мілітаризму, кліматичної кризи.Кількість учасників невідома точно, але ймовірно, невелике децентралізоване ядро (від кількох осіб або до кількох десятків), що діє "примарно", без чіткої структури. Поліція роками не може їх затримати, мало знаючи про тих, хто стоїть за групою, а це свідчення хорошої конспіративності Vulkangruppe. Як пише Die Zeit, для влади вони є фантомом. Подібні анархістські атаки в Європі Цікаво те, що з початком повномасштабної війни РФ проти України в Європі зросла активність ліворадикальних груп, які атакують інфраструктуру, пов'язану з "капіталізмом", війною чи енергетикою.У тій же Німеччині стаються регулярні підпали кабелів, опор ЛЕП (часто це Vulkangruppe або пов'язані групи), а у Франції, Італії, Бельгії, Польщі фіксують саботажі залізниць, логістики НАТО та енергетичних об'єктів. За ці роки зросли атаки на лінії електропередач, трансформатори, дата-центри з антивоєнними чи екологічними гаслами, вже не кажучи про прямі диверсії дії (як це було у Польщі). Пошкоджена ділянка колії поблизу села Жичин (Мазовецьке воєводство, Польща), фото: Польський залічний блог Dyspozytura TrakcjiДеякі з анархістських європейських груп закликають до саботажу енергетики як опору війні та капіталу. Однак масштабні блекаути, як у Берліні, – це швидше німецький феномен ліворадикалів. Загалом за даними Європолу, хоча загальна кількість лівих та анархістських нападів в ЄС значно знизилася порівняно з 1970-1990-ми, коли був їх пік, щороку досі фіксуються сотні таких випадків із меншою кількістю людських жертв, але з частими атакованими об’єктами інфраструктури чи власності. Тому кілька європейських ультралівих та пов’язаних з анархістським колом груп є у списку терористичних організацій.Чи є російський слід фото: Віктор Ягун, фейсбукАнархізм особливо привабливий для тих, хто бачить у державних інституціях не просто неефективний апарат, а систематичний механізм придушення свободи, автономії та самореалізації людини. Центральна ідея – радикальна незалежність індивіда та спільнот від будь-якої примусової влади, ієрархій та зовнішнього контролю. Саме цей потужний порив до свободи, до життя без наказів "згори", до добровільних асоціацій і прямої демократії робить анархізм магнітом для людей, які відчувають відчуження від сучасного світу: від щоденної бюрократії до екологічної руйнації. Ця ідеологічна чистота й непримиренність до компромісів з владою роблять його привабливим для багатьох молодих, радикально налаштованих людей, які шукають справжню альтернативу існуючому порядку. Проте саме ця недовіра до всіх інституцій, анонімність, децентралізованість і готовність до прямої дії створюють серйозну вразливість до маніпуляцій з боку спецслужб – зокрема російських ФСБ чи ГРУ. Людина, яка принципово відкидає поліцію, суди, ЗМІ та "офіційні" джерела, часто стає легкою мішенню для дезінформації чи навіть вербування не підозрюючи цього. Російські спецслужби давно використовують цю слабкість: вони підтримують як ультраправих, так і ультралівих радикалів, аби сіяти хаос, послаблювати єдність Європи та НАТО. Тому анархістські групи, що атакують критичну інфраструктуру чи логістику, можуть ставати ідеальним "проксі" – навіть якщо самі виконавці щиро вірять у свої геть інші мотиви. Парадокс полягає в тому, що прагнення до абсолютної свободи може ненавмисно стати інструментом для тих, хто прагне саме її знищити на геополітичному рівні.Одразу після масштабної атаки у Берліні в німецьких соціальних мережах та медіапросторі з'явилися теорії про російське втручання, як прояв чергової гібридної атаки Кремля. Експерт із зовнішньої політики від Християнсько-демократичної партії ХДС Родріх Кізеветтер розповів Die Welt, що стилістика листа анархістів (граматичні помилки, можливий переклад з російської) викликає підозри. "Тож лівий екстремізм або не може правильно розмовляти німецькою, або дозволяє собі вказувати, що говорити", - натякнув експерт. Те саме сказала експертка зі штучного інтелекту Андреа Шлютер, яка вивчає мови та проводить семінари, стверджуючи, що вона "цілком впевнена, що деякі формулювання спочатку НЕ були написані німецькою мовою".Колишній генеральний секретар ХДС Рупрехт Поленц пішов, ще далі, заявивши, що йому б  "було б цікаво дізнатися, чи має насильницька, ліва екстремістська "Група Вулкан" контакти з російською секретною службою". "Вона може отримувати допомогу від таких груп у здійсненні таких актів саботажу", - вважає Поленц.Дехто навіть згадував російську компанію НТЦ "Вулкан" (Vulkan), яка пов’язана  з ФСБ/ГРУ через витік "Vulkan Files" у 2023 році, які викривають росіян у кіберзлочинності, політичному втручанні у зовнішні справи через соціальні мережі, цензурі внутрішніх соціальних мереж та шпигунстві у змові спецслужбами."Німеччина перебуває у стані підвищеної готовності до диверсійної діяльності, спрямованої проти її інфраструктури, зокрема з боку іноземних суб'єктів, таких як Росія", - наголошували у The Guardian. Однак берлінська поліція, прокуратура та провладні політики швидко відкинули версію із російським слідом, стверджуючи, що лист автентичний і немає жодних доказів втручання росіян. "Лист, у якому йдеться про відповідальність, був класифікований органами безпеки як справжній. Я найрішучіше засуджую цей нелюдський напад на берлінців та гостей міста. Розслідування триває", – заявила Іріс Шпрангер, міністр внутрішніх справ Берліна. Органи безпеки також вважають, що це внутрішня німецька ліворадикальна акція, тому спекуляції про ФСБ залишаються безпідставними. Зокрема, заступник начальника поліції Берліна Марко Лангнер наголосив:"Поки що немає абсолютно жодних доказів цього зв’язку Росії. Розслідування, які ми провели у співпраці з Федеральним управлінням кримінальної поліції, дуже чітко вказують на цю групу Vulkan. Ми вважаємо цей лист із заявою про відповідальність автентичним і тому можемо сказати, що він походить від крайньо лівих екстремістських сил".Також офіційна влада закликала "не сіяти паніку", та довіряти офіційним джерелам інформації. У будь-якому випадку, цей інцидент ще раз підкреслив вразливість критичної інфраструктури Європи та посилив дискусії про лівий екстремізм у контексті кліматичних протестів і війни в Україні. "Європа під ударом: Росію все частіше пов’язують із диверсіями. Європейська дискусія про те, чи варто розмовляти з Путіним", дедалі більше відривається від реальності, в якій сама Росія вже веде проти Європи активну гібридну війну. Підпали, диверсії, саботаж критичної інфраструктури, операції ГРУ на території країн ЄС – це не епізоди і не "надмірні підозри", а частина системної кампанії тиску, яка супроводжує війну проти України. …. Поки частина європейських еліт теоретизує про "можливість діалогу", Росія діє практично – через диверсії, підпали й тиск на критичні ланцюги постачання. Відповіддю стає не лише підтримка України, а й поступове усвідомлення: війна вже вийшла за межі української території, і Європа є її безпосереднім полем", - відзначає заступник Голови СБУ (2014-2015), генерал-майор запасу СБУ, військовий і громадський діяч Віктор Ягун про тенденції, які стають все більш помітними. Читайте також: Вибух на польській залізниці: як Кремль використовує гібридний фронт проти Європи. ПояснюємоКоротка історія анархізму в Європі романтичне зображення крадіжки зі зломом у газетах 19 століття, фото: ВікіпедіяАнархізм як політична ідеологія виник у середині XIX століття у Франції, Італії та інших європейських країнах як критика державної влади та капіталістичного устрою, пропонуючи ідею суспільства без державного примусу й ієрархії. Саме анархізм став однією з іскор, яка запалила "Весну народів" у 1848 році, коли по всій Європі спалахували повстання незадоволених мешканців. Ще до XX століття в Західній Європі з’являлися перші організовані анархістські групи — наприклад, "Непримиренні Лондона і Парижа" (Intransigents of London and Paris) у 1880-х, які практикували "нелегалізм" – політичне виправдання крадіжок та грабежів як частини боротьби, а також наступні групи на кшталт "Банда Ортіса" (Ortiz Gang) у 1890-ті.У післявоєнній Європі радикальні ліві і анархістські групи з’явилися у різних формах – від антифашистської боротьби до протестних і навіть терористичних організацій. Як приклад, можна згадати про Іспанію в 1960-х роках, коли анархістська організація "Внутрішня оборона" (Defensa Interior) проводила серію вибухів і саботажів проти режиму Франко. Чи коли у 1970-1980-х роках Європою прокотилися хвилі політичної насильницької активності: німецька "Фракція червоної армії" (Rote Armee Fraktion), італійські "Червоні бригади" (Red Brigades), французька "Пряма дія" (Action Directe) та інші ліві збройні групи діяли під гаслами антикапіталізму й революційних змін. Ці групи прагнули створення радикальних змін шляхом збройної боротьби та тероризму.У сучасній Європі анархістські та ультраліві радикальні групи залишаються активними, але децентралізованими та різноманітними. Найвища активність: у Греції, Іспанії, Італії та Німеччині, де фіксуються саботажі критичної інфраструктури, підпали банків, протести проти джентрифікації та мілітаризму. Групи на кшталт Vulkangruppe у Німеччині, Conspiracy Cells of Fire ("Змова вогняних осередків") у Греції чи різні автономні осередки в Іспанії продовжують традицію "прямої дії" проти капіталізму, фашизму та "зеленої" економіки, яку вони вважають капіталістичною. Після початку війни в Україні частина груп акцентує антивоєнну та антимілітаристську риторику, атакуючи логістику НАТО чи енергетичну інфраструктуру. Водночас анархізм впливає на ширші рухи: кліматичний активізм, антиглобалізм, сквотинг, фемінізм, антифашизм і так далі. Сьогодні це не масовий рух, як раніше, а мережа автономних колективів, що поєднує радикальну теорію з безпосередньою дією в умовах цифрової ери. Читайте також: США йдуть на абордаж: як Трамп захоплює тіньовий флот Путіна і чому на борту опинилися українці. Пояснюємо