Перемир'я принципово не влаштовує лідерів російського фашистського режиму, які й розпочали цю трагедію. Це для них буде катастрофою, оскільки не зможуть пояснити своєму люду, чому не досягнуті поставлені цілі й для чого було витрачено 1,5 мільйона людських життів і купу коштів.Головний ідеолог і організатор фашистського режиму Володимир Путін завів свою країну у власноруч приготований для України капкан. І тепер не знає, як із нього вибратися. Поки він тупо повторює свої старі заклинання, де метою є знищення України, як держави. Третина патріотичного населення має піти під ніж і в концтабори, третина – в Сибір сніг прибирати, а третина тих, кого нині кличуть "ухилянтами", тобто, хто тікає від українського війська й виявить покірність російській владі – залишиться робочою (чи рабською) силою. І це не вигадка. Розробка російських офіційних ідеологів на кшталт Дугіна.Але то фантазії хворої уяви. В реальності – глухий кут. Гроші на війну закінчуються, солдати закінчуються, воєнна техніка закінчується. А ентузіазм під гаслом "Зробимо хохлів рабами!" вичерпується, бо, потрапивши на фронт, ці нещасні вояки бачать для себе трагічну картину, де вони є рабами.Отже, для Путіна і його посіпак жорстока дилема: або перемога, або смерть чи міжнародний трибунал. А перемир’я означає відхід від заявлених цілей, а, отже, його особистий програш у війні як ініціатора боротьби з українським "нацизмом", який нормальні б люди назвали звичайним патріотизмом. Тобто, "нацизм" не поборений, "нацизм" залишається, й Україна буде знову свердлити мізки своєю волею і демократією відданому російському царю народу.Читайте також: Кремль готовий платити своїм воякам. Але його ресурс не безмежнийДля реалізації своєї "благородної" мети союзників у Кремля практично немає. Нишком його підтримують комуністичний Китай та ортодоксальний Іран. А ще – ганьба! – вічно голодна Північна Корея. Але за дуже великі гроші. От вам і капкан, з яким можна лише продовжити тупо лізти вперед, зваливши цей капкан на власний горб. Але вже не сподіваючись на досягнення мети, а лише в надії, що раптом у противника і його партнерів ще раніше вичерпаються сили.Треба визнати, що заявлених сил у його противників – України і її союзників із Європи та США – не так і багато. Але достатньо для того, щоб якщо й рішуче не перемогти на полі бою, то принаймні виснажувати сили та стримувати навалу орків у їхньому просуванні на Захід. І питання лише в кого швидше закінчаться ресурси для продовження війни. Тоді будуть й підбиті її остаточні підсумки.В України цих ресурсів зовсім небагато. В переважній більшості наші ресурси лежать на персональних офшорних рахунках у теплих краях. Кажуть, останнім часом там з’явилися й нові рахунки, які під час війни почали інтенсивно наповнюватися. А куди ж діваються ті мільйони та мільярди коштів, вкрадених із бюджету країни, що перебуває в стані війни?! Саме там вони і є. А не на закупівлях воєнного обладнання та зброї.І не зовсім зрозуміло, як країна, в якій настільки поширені корупція і мародерство, може успішно захищатися? Кого пасіонарії на фронті захищають – мародерів? Разом із країною.В одному солідному київському виданні щойно опубліковано рейтинг 5 зразків нової вітчизняної зброї, від якої залежить успіх української армії. Це – крилата ракета "Нептун", балістична ракета "Сапсан", дрони-перехоплювачі, дрон-камікадзе АН-196 "Лютий" і дрони FPV. Рейтинг створений на основі пропозицій найавторитетніших вітчизняних воєнних експертів. Зброя дальньої дії із цих зразків відома уже ледь не десятиліття і давно випробувана в тому числі й на полях чинної війни (зокрема крилата ракета "Нептун", протоваріанти балістичного "Сапсана"). Але судячи з того, що вони й донині існують у виставкових зразках і фігурують на парадах та лише інколи використовуються за призначенням, виробляються їх одиниці. Чому?Відповідь проста: держава в особі мало компетентних чиновників не фінансує ці програми. І не ставить за мету їхнє серійне виробництво.  Читайте також: "Виснаженість" України — брехняКуди ж спрямовані мільярди вітчизняних і закордонних коштів, призначених для воєнного виробництва, запитаєте ви?Відомо, що левова частка з бюджету на закупівлю вітчизняної зброї йде такій собі фірмі "Fair point", створеній 3 роки тому друзями українського президента зі шоубізнесу, і які до цього поняття зеленого про ракети чи ракетну інженерію не мали. І вони вже другий рік дурять народ разом із Володимиром Олександровичем, що ось-ось тисячі "Фламінго" (крилата ракета, заявлена ними зі значно кращими показниками ніж американський "Томагавк") прилетять на військові заводи й аеродроми раші й позбавлять нас нічних кошмарів бомбувань житлових кварталів.Але "Фламінго" не прилітає. Не прилітають і заявлені балістичні ракети цієї приватної фірми FP-7, FP-9, розробку яких лише починають друзі 95-го Кварталу, хоч і запевняли нас, що вони ще минулого року мають масово полетіти. Вилітають тільки величезні кошти, і можна легко здогадатися, де вони приземляються. А вітчизняна зброя, підготовлена у муках і злиднях, лишається переважно на макетах, очікуючи розумних і порядних людей.Отож, як при такій організації воєнного виробництва Україна може мріяти про перемогу лютого рашистського звіра?! Мабуть, спочатку треба своїх внутрішніх звірів перемогти. І поки фронт тримають пасіонарії, то ще є дрібка часу для наведення елементарного порядку у власному господарстві. Але сподіватися, що злодій схаменеться, відмовиться від фантастичних прибутків і несподівано покається й візьметься за роботу – марно. У нас все починає змінюватися, коли люди виходять на Майдан. Багато людей. Але народ сам не вийде, треба, щоб хтось його покликав з авторитетних і поважних людей. Але хто? На горизонті щось мало охочих.Так на що нам сподіватися – на перемогу чи перемир’я? Перемогу в нас украв у 2022 році дідусь Джо Байден разом з Олафом Шольцем. На перемир’я ніколи не погодиться російський диктатор Володимир Путін. На поразку не згоджуємося ми, українці. Але перемогти орків на полі бою бракує сил, яких нам не можуть із різних причин надати наші партнери – Європа і США. Але добре, що ми маємо таких партнерів, яких не має Росія. І це буде вирішальним фактором у цій війні. Але з нашими "Нептунами", "Сапсанами", "Лютими" і навіть "Фламінго". У нас немає іншого виходу. Чи не так?ДжерелоПро автора. Віктор Мороз, український публіцист, оглядачРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.