Тож і в цьому випадку, коли мова йде про американські компанії, що повʼязали свій бізнес з Росією, українська пані посол мала б чітко процитувати американського віцепрезидента: "…Але це війна". Шеврон та ЕксонМобіл чудово знають про ризики КТК (Каспійського трубопровідного консорціуму, - ред.), але дивіденди для акціонерів і премії для топменеджменту — понад усе. Їм байдуже хто агресор, хто обороняється. Їм не хочеться витрачати гроші на диверсифікацію маршрутів експорту видобутої нафти в Казахстані. Дешевше за кілька мільйонів баксів утримувати лобістів, які забезпечать тиск з Білого дому на Україну. До речі, так було і за Байдена. Згадайте ту пургу, яку несли з Пентагону після уражень низки російських НПЗ тогочасний міністр оборони Остін та його заступниця Валандер.Ці дві американські компанії, які залежні від російської "Транснефти", є дуже зручним інструментом впливу на Білий дім, незалежно від того хто там сидить в головному кріслі. Я не раз вказував на небезпеку, яка походить для нас від цих компаній. Але у цьому випадку є й позитив. Селективний підхід трампонів до інтересів різних американських компаній відкриває для нас певне вікно можливостей.ДжерелоПро автора.  Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносинРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.