Причина очевидна: людей питають, чи "довіряють" вони комусь, не уточнюючи, довіряють що саме.Я залюбки довірю знайомому майстру лагодити мій ноутбук, але не довірю йому сідати за кермо мого авто чи перекладати замість мене філософську класику.Тому, коли вас просто питають, "чи довіряєте ви Такому-то?", змішуючи при цьому політиків з боксерами та поетами, вас питають або дурні, або шулери. Якщо друге — єдине варте обговорення питання полягає в тому, навіщо вони зараз це роблять?Читайте також: Про лідерство без білого пальтаІншим настільки ж безглуздим питанням в таких соцопитуваннях є хіба питання "Чи вважаєте ви, що країна рухається туди?" (варіанти відповіді: "Так, туди", "Ні, не туди").ДжерелоПро автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.