У реальному світі Україна – розорена війною і демографічно випатрана країна, зі зруйнованою інфраструктурою, кволим бізнесом і неймовірною купою соціальних та економічних проблем, яка сама забезпечує сильно менше половини свого бюджету і вже п'ятий рік живе і воює за чужі гроші. У світі, який хочемо бачити ми, Україна – незламна і потужна світова держава, яка перемогла Росію, має мільйонну армію і нарешті зможе відплатити за все сусідам, які свого часу були нечемними до українців. Ця Україна нашої мрії легко може розгромити угорську армію, варто тільки дати наказ ЗСУ. Бо у мріях немає місця нудним речам на кшталт де взяти гроші на війну, ворог не опирається, а зразу капітулює, коли побачить нашу потужність, а союзники по НАТО стоять і дивляться, як українці мотузять члена НАТО, бо Орбан перший нас обізвав і тепер 5 стаття не діє. На жаль, в реальному світі все набагато складніше. Можливо, перебуваючи в тилу далеко від ЛБЗ, не всі розуміють, якою ціною ми п'ятий рік балансуємо над прірвою. Україна постійно на волосині через те, що то немає снарядів, то ракет, то літаків, тепер людей на фронті. І це не просто якась фігура мови чи перебільшення – це реальний стан справ у війні з другою армією світу. Якою ціною ЗСУ стримує цю орду причетні знають, а непричетні, сподіваюся, здогадуються. Читайте також: В Угорщині затримали співробітників Ощадбанку, які перевозили золото і готівку. МЗС України відреагувалоІ в цій ситуації, коли ми залежимо від всіх сусідів настільки, що навіть не можемо оголосити війну Білорусі, яка реально воює проти нас, як ми можемо погрожувати чимось реальним іншим сусідам?Тому, як би нам не хотілося імперської величі, щоб ми топнули ніжкою й Угорщина сховалася під лавку, в реальному житті такого не буде. Реальне життя вимагає від нас цінувати кожного сусіда, бо ми критично залежимо від постачання і будь-які ускладнення з сусідами будуть натурально оплачені солдатською кров'ю. І це не приниження себе, а прагматична стратегія нашого виживання. В новій Європі, яка сформується після нашої війни, наша роль, як держави, неодмінно має бути переглянута відповідно до того, як закінчиться війна. Наш вплив на процеси в Європі, я сподіваюся, виросте і деякі сусіди, які дозволяють собі недружні кроки, будуть змушені переглянути своє ставлення через реалії та силу української армії. Але це все недосяжні мрії, поки ми ще не вибороли своє право на існування. Зараз пріоритет – зібрати всі сили в кулак і не розпорошуватися на дурні сварки з сусідами. ДжерелоПро автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер, військовослужбовецьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.