Девід Сондерс. Український вплив на російську культуру. 1750 -1850. – К.: Лобстер, 2026На тлі імперських балів і кривавих полів битв у цій книжці постає драматична історія про те, як підкорений народ впливає на своїх завойовників – через хоробрість на війні, багатство культури і незламну людяність. "Український вплив на російську культуру. 1750 -1850" Девіда Сондерса - це розповідь про внутрішній вибір героїв між вірністю імперії та любов’ю до рідної землі, що зрештою змінює долю обох народів, а також ґрунтовне дослідження, яке дає читачеві глибше розуміння складної історії двох народів у період їхнього вимушеного співжиття. Тож перед нами постає широка історична панорама: від ліквідації Катериною II козацької Гетьманщини та Запорозької Січі – до стрімкого зростання Одеси й освоєння безкраїх причорноморських степів. Автор показує, як імперська експансія на Південь (війни з Османською імперією, поділи Речі Посполитої, анексія Криму) змінила життя України і водночас збагатила саму імперію новими людськими ресурсами та культурними скарбами. Серед героїв книжки – українська еліта: князь Олександр Безбородько (всемогутній канцлер при дворі Катерини II) і граф Віктор Кочубей (близький радник Олександра I і державний канцлер імперії), філософ Григорій Сковорода і поет Василь Капніст. Загалом це був час, коли імперія відкривала для себе культуру й минуле "Малоросії" та вплітала їх у власне світобачення, водночас формуючи власний міф про неї. "У 1831 році один росіянин так схарактеризував відмінності між росіянами й українцями, - нагадує автор. - "Малоросіяни, - писав він, використовуючи поширений у той час термін на позначення українців, - дуже щирі, чистосердечні, поступливо покірні, а в разі роздратування через завдані їм образи відважні до безрозсудності, але не злостиві. Помітна їхня поштивість і повага до старших". Росіяни, навпаки, "більш потайні, підприємливі, вперті у досягненні своїх намірів, схильні до тяжб". За тридцять років до цього російський мандрівник вказав на вражаючу фізичну різницю між північною й південною частинами імперії. Неподалік Харкова, великого міста на сході України, він побачив таке: Ось біліють низенькі мазанки; ось поселяни, з поголеними головами, роз'їжджають на волах; ось відчинені шинки винного продажу. В охайній, веселенькій хаті я знаходжу інші обличчя, інші звичаї, інше вбрання на господарях, інший устрій і чую іншу мову. Невже тут покладена межа імперії? Чи не в іншу державу я в'їжджаю? - Ні! Імперія все продовжується; але звідси починається край, який називають Малоросією". Максим Бутченко. Острів ГУР. Таємниці. Операції. Війна. – К.: Yakaboo Publishing, 2025Загальновідомо, що з моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році особливу роль відіграє українська воєнна розвідка. Книга "Острів ГУР" Максима Бутченка якраз про те, якою вона є зсередини. Яким було її становлення та розвиток? Які таємниці живуть у кабінетах ГУР? Операції в тилу ворога, здобуття критично важливої інформації та ефективна координація дій із ЗСУ — в основі сюжету книги, адже сучасна українська розвідка — це та сила, що формує не лише хід війни, а й майбутнє країни. Не кажучи вже про "сформоване" минуле, в якому так само залишилося чимало таємниць. Автор розповідає про бої за Гостомель та захист Києва, історію створення першого у світі безпілотного флоту, який змусив російський Чорноморський флот утекти до Кавказького узбережжя, унікальні операції зі збиття російських вертольотів і літаків із надводних дронів Мавига, ураження БПЛА законних воєнних цілей навіть за 2000 кілометрів від лінії фронту, а також про дії українських розвідників проти російських воєнних злочинців та колаборантів на тимчасово окупованих територіях України. Загалом у книзі зображено чимало славетних історій з діяльності ГУР МОУ, багато операцій, які були здійснені нашими спецпризначенцями, що не мають аналогів у світі. Автор висвітлює їх правдиво, із максимальною увагою до деталей. А вони таки варті уваги! "Однак справжньою кульмінацією розмови стала історія 2005 року, - нагадує автор. - Галака, вже досвідчений і спокійний, без пафосу, але з глибокою серйозністю пригадав: - Особисто доповідав Президенту Ющенку, - сказав він. - У нас були документи, що росія готує сценарій масштабної воєнної операції проти України. Гудар мав іти, зокрема, на Овруч, Гостомель, Київ. Це було не припущення, не аналітична гіпотеза - це були документальні підтвердження. Операції розроблялися як удари вздовж Дніпра, що розрізали Україну на дві частини з подальшим установленням маріонеткового режиму в столиці, - розповів мені колишній керівник ГУР". Віра Агеєва, Ростислав Семків. Гострі каблуки. Настільна книга з літературного фемінізму. – К.: Stretovych, 2025Насправді "настільна книга", як заявлено у назві "Гострих каблуків" Віри Агеєвої та Ростислава Семківа – це не "настільна гра", бо все наразі всерйоз. "Гостре - значить небезпечне, - попереджають автори. - Даючи цій книжці таку назву, ми вповні усвідомлювали всю її різкість і наступальну агресивність. Урешті, якщо можна вдарити картузом, то ще зручніше зробити це каблуком. Той момент, коли модний аксесуар цілком може стати зброєю. Чекайте, - закинуть нам, - але хіба підбори – це не про красу та стиль? Хіба їх не придумали ще в античності, щоб наголошувати статус - буквально вивищуватися над брудом і натовпом?" І так, "Гострі каблуки" — це історії про письменниць, які жили так само яскраво, як і писали. Чотирнадцять представлених авторок руйнували стереотипи й змінювали уявлення про традиційні ролі жінки. Вони змушували публіку довкола боятися їх, дратуватися, критикувати — але й поважати водночас. Гострі каблуки елегантно вивищували їх серед сучасників, а їхні історії продовжують надихати на зміни й сьогодні. При цьому  українські письменниці представлені у книжці поруч із авторками західної літератури, що наголошує належність нашого письменства до світового культурного простору. Від Мері Шеллі до Лесі Українки, від Вірджинії Вулф до Соломії Павличко. Таким чином, це оповідь про перехресність культур і спільний нерв жіночого письма, про гостроту розуму й стилю. "Звісно, не всі з цих чотирнадцяти письменниць були декларованими феміністками – уточнюють автори, - тобто прямо заявляли, що приєднуються до суспільної боротьби за права жінок, - проте абсолютно всі у своїх текстах, а часто й у реальному житті, робили кроки до зміни уявлень про можливі ролі жінки, відмінні від традиційних". Джон Кемпбелл, Роберт Маккун, Сол Перлмутте. Мислення третього тисячоліття. Як відшукати глузд у світі безглуздя. – К.: Лабораторія, 2026У цій захопливій книжці фізик, філософ і психолог об’єднують сили, щоб навчити людей відрізняти факти від вигадок, уникати ментальних пасток і ефективно працювати над вирішенням глобальних викликів. Варто додати, що "Мислення третього тисячоліття", Джона Кемпбелла, Роберта Маккуна, Сола Перлмутте написана за мотивами популярного курсу Каліфорнійського університету про те, як використовувати професійні хитрощі науковців і розв'язувати складні проблеми в епоху невизначеності й перенасичення інформацією. Ба навіть те, як ухвалювати зважені рішення про здоров’я, коли медичні поради суперечать одна одній? Чи підтверджують наведені у статті дослідження те, що заявляють її автори? І чи реально ефективно дискутувати про проблеми глобального потепління на сімейній зустрічі, якщо у всіх різні погляди? У будь-якому разі, їхня книжка - це своєрідний ключ до розуміння реальності й ефективної взаємодії у складному сучасному світі. Базуючись на провокаційних мисленнєвих вправах, із відсутністю наукової термінології і наявністю яскравих ілюстрацій з історії, повсякденного життя та інсайдерських розповідей науковців, автори пропонують ефективні інструменти для аналізу інформації, уникнення помилок у судженнях і раціонального ухвалення рішень. По суті, у добу інформаційного перевантаження книжка допомагає відрізняти значущу інформацію від шуму і формувати чітке розуміння реальності, а також демонструє як співпраця та раціональність допомагають долати виклики сьогодення — від зміни клімату до політичних і соціальних криз. Ірвін Ялом. Екзистенційна психотерапія. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2026"Екзистенційний підхід – роз’яснює автор книжки свою концепцію, - це більше, ніж тонкий акцент чи неявна перспектива. Протягом останніх кількох років, читаючи лекції психотерапевтам на різні теми, я запитував: "Хто з вас вважає себе екзистенційно орієнтованим?". Значна частина аудиторії, зазвичай понад 5056, відповідає ствердно. Але коли цих терапевтів запитують: "Що таке екзистенційний підхід?", їм важко відповісти". Натомість у книжці Ірвіна Ялома "Екзистенційна психотерапія" все докладно роз’яснюється. Спитаєте, навіщо? "Я переконаний, що переважна більшість досвідчених терапевтів, незалежно від їхньої прихильності до якоїсь іншої ідеологічної школи, використовують багато з екзистенційних уявлень, які я опишу, - переконує автор. - Більшість терапевтів знають, наприклад, що усвідомлення власної минущості часто може стати каталізатором серйозних внутрішніх змін у поглядах на життя, що стосунки зцілюють, що пацієнтів мучить вибір, що терапевт повинен каталізувати "волю" пацієнта до дії і що більшість пацієнтів страждають від відсутності сенсу в їхньому житті". Таким чином, ця книжка – це не лише теоретичне джерело та практичний інструмент, але й надзвичайно цінний для широкого кола читачів матеріал, який заохочує до самодослідження, сприяє рефлексії та глибшому усвідомленню життєвих викликів. Це прониклива оповідь, що надихає на професійний та особистісний розвиток і повноцінне життя, сповнене сенсу.