1. Політика має бути реалістичною. А реалії такі, що НАТО не може організуватися щодо кампанії свого основного гравця. А у ЄС є мінімум дві країни (Словаччина та Угорщина, Чехію поки не рахував), які будуть нас блокувати прямо. Інші — будуть усміхатися в очі й насипати плюшок Орбану та Фіцо за те, що узялися за чорну роботу. 2. Плодити ілюзії не можна. Усякі бадьорі рапортування про ось-ось і вступ у ЄС мені нагадують відео Леоніда Кравчука на заводі у Тернополі. Там теж щось про те як Захід засудить Росію і так далі. Тільки уже немає, ні Кравчука, ні заводу, ні тих людей, яких він агітував. 3. Поважають сильних. Сила держави — це економіка та ідеологія. Слабка економіка може компенсуватися ідеологією, як у КНДР. Наша сила — це люди, єдність і стабільність. Працювати потрібно у цьому напрямку. Це і є реальний ресурс. Читайте також: Україна отримала від ЄС умови вступу за фінальними переговорними кластерами5. Ми є ті, які є. Наша реальність вимірюється простими ідентифікаторами — демографія, середня зарплата, реальний ВВП. Особисто мені подобається позиція Тараса Качки, який реалістично озвучив перспективи вступу в ЄС: років 20 ще будуть придивлятися. Подивіться на світ очима німецького чи французького виборця: самі б не придивлялися?ДжерелоПро автора. Петро Охотін, політолог, боєць ЗСУ.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.