Еспресо
Вони для того надто зайняті плеканням своєї ідеальності. Оптимальний спосіб не наробити помилок, це взагалі нічого не робити. Але і повна бездіяльність теж є помилкою.Звісно, в кожного критика контроверсійного Петлюри, Скоропадського або Грушевського є син маминої подруги, який в 1918 році керував би державою ефективніше. Ми можемо порівнювати наших діячів з Маннергеймом або Пілсудським, в яких вийшло відновити державність. До речі, у Пілсудського вийшло ціною зради вже згаданого Петлюри.Читайте також: Переварити образ українця-переможця частина поляків не можеАле також ми можемо порівняти наших діячів з бундючними московитськими шовіністами а.к.а. (белые), Денікіним-Колчаком-Врангелем, які настільки не вміли в стратегію, що програли громадянську війну банді маргіналів Троцького-Леніна. Зокрема, головною стратегічною помилкою Денікіна була спроба воювати не в той бік. Замість домовитись з українцями та поляками про ненапад, і звільнити Москву.Або порівняти з упоротими переможцями громадянської війни а.к.а. (красные). Ціна їхньої перемоги — знищення національної еліти, терор і голод. Оновлена імперія в форматі СРСР так і не стала державою здорової людини. І заодно завадила стати нормальними державами союзним республікам та автономіям. Краще б вона розпалась вчасно, в 1918, разом з Австро-Угорщиною та Османами.То хто ж з них контроверсійніший?*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Віктор Пушкар, соціальний психологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Go to News Site
24 канал 
Цензор.НЕТ 
LB.ua 
NV 
