Еспресо
Ваша дипломатична інтуїція що підказує – це буде довга війна, пролонгована війна чи є, на вашу думку, перспективи домовитися з тим чи іншим форматом іранського уряду? Ми не встигаємо стежити за тим, хто очолює військові напрямки в Ірані, але бачимо, що відбувається радикалізація іранського керівництва в питанні ведення війни, атакують, зокрема, і країни Близького Сходу, арабські країни. Це дуже складне питання, тому що зараз у центрі уваги - найголовніший гравець сьогодні, який є абсолютно непередбачуваним гравцем. Це президент США Дональд Трамп, який оголосив ультиматум Ірану щодо відкриття Ормузької протоки за 48 годин. Це було лише 2-3 дні тому. І рівно за кілька годин до закінчення цього ультиматуму (за американським часом це ранок понеділка) він раптом повідомляє всім про те, що йдуть переговори з Іраном - продуктивні, інтенсивні, хороші переговори, і далі буде продовження, тому президент Трамп вирішує свій ультиматум відкласти, дати ще 5 днів.Уже йдеться про те, що буде в суботу переговорний процес в Ісламабаді за посередництва Пакистану. Пакистан має, з одного боку, хороші відносини з Іраном, з іншого - хороші відносини з США. І далі ми продовжуємо на полі бою бачити авіаудари ізраїльських ВПС, американських ВПС. В Ізраїлі про це кажуть, надають інформацію. Американці дуже обмежено інформують, вони практично не кажуть про те, як вони бомбардують і що саме.Але війна продовжується, обстріли Ізраїлю Іраном, на півночі «Хезболла», проксі Ірану, продовжує теж запускати ракети в бік Ізраїлю. Бойові дії відбуваються також на території Південного Лівану, ізраїльська армія ввійшла туди, декілька великих військових підрозділів ведуть зараз там зачистки терористів «Хезболли». Начебто, з одного боку, є переговорний процес, а з іншого боку, ми бачимо продовження воєнних дій.Дуже складно передбачити поведінку президента Трампа, але у мене особисто таке відчуття, що все рухається якраз до кінця війни. Тому що Трампу за його психологічним портретом і через те, як він бачить світ і відносини між країнами, складно вести довгу, нудну, важку війну. Я, до речі, мушу зізнатися: від самого початку я вважав, що більше двох тижнів операція не триватиме. Зараз ця військова операція зайшла у свій четвертий тиждень, і мені здається, що вона якраз іде до завершення. Але, можливо, я помиляюся, тому що Трамп абсолютно непередбачуваний.Є ще один елемент, який дуже важливий, який якраз суперечить цьому переговорному процесу, тому що зі знищенням верхівки іранського політичного і військового істеблішменту, і не тільки військового, а взагалі всього, що має стосунок до системи безпеки в Ірані, ті нові люди, які прийшли, вони значно радикальніші, ніж ті, що були у владі. У владі були стовідсоткові радикали та екстремісти, а зараз їхнє місце зайняли ще більш фанатичні радикали. Явно вони захочуть продовжувати якісь воєнні дії, явно вони не захочуть капітулювати.Тому тут ми зараз перебуваємо в абсолютно протилежних векторах, тобто багато зараз відбувається якихось дій, і дуже багато суперечностей. Тому я маю сказати, що доволі складно розібратись і спеціалістам, і навіть політичному істеблішменту в Ізраїлі, який начебто дізнався про ці переговори - ми точно не знаємо, Ізраїль, Нетаньягу наприклад, знав точно про ведення цих переговорів чи ні, чи він теж був здивований, - але в будь-якому випадку дуже багато людей відносно високого рангу були здивовані тим, що ведуться переговори з Іраном, і от, будь ласка: Трамп переносить строки свого ультиматуму.Так, ситуація може бути ускладнена з заміною тих чи інших керівників Ірану, керівників військових напрямків. Кілька днів тому ми з моїм приятелем - нашим спільним знайомим Віталієм Портниковим намагалися спрогнозувати, які будуть наслідки цього. Віталій звернув увагу на те, що ситуація може бути ускладнена тим, що Іран не захоче виходити з війни - є певна загроза.Ми розуміємо, що кілька столиць можуть намагатися розігрувати цю карту. Війна з Іраном - це війна на Близькому Сході, зокрема проти держав Перської затоки, проти держав - великих енергетичних гравців. Ідеться не лише про нафту і не лише про Ормуз - ми говоримо також і про газ. Ми бачимо, наскільки істерично і наскільки цілеспрямовано іранські військові сили відпрацьовують по енергетичних об'єктах.І це не лише про енергетику. Це також про воду, про системи опріснення води. У такий спосіб Близький Схід справді може бути підданий надзвичайно серйозним випробуванням. Це вплине і на ситуацію в Європейському союзі, і не лише на енергетику, хоча енергетика, зокрема ціна на нафту, також буде надзвичайно важливою.Які сценарії, на вашу думку, міг би хотіти використати Кремль у подібній історії? Співпраця між Іраном і Російською федерацією була, є і планується надалі, і Кремль хоче використати це у своїх цілях.Абсолютно з вами згоден. Кремль хоче це використати у своїх цілях. У нього одне завдання – відвернути увагу всіх від агресивних воєнних дій, які вони провадять зараз в Україні, від тих руйнувань, яких вони завдають Україні, у них бажання відвернути все від себе. Я тут не можу не сказати, і з великим жалем, що президент Трамп дещо підігрує їм, тому що до 11 квітня скасовано деякі санкції на продаж нафти Росією, і, мабуть, він це буде продовжувати.Це пов'язано з тим, що ви вже сказали: сама по собі проблема, яка пов'язана з країнами Перської затоки, - це не лише нафта, це не лише газ. Причому по Катару був дуже сильний удар, щодо близько 20% виробництва газу зараз є сумніви, чи взагалі ці 20% постачатимуть. Тобто якщо знадобиться реконструювати все, що було зруйновано, це теж може забрати кілька років - не місяців чи тижнів, а кілька років, про це заявили самі катарці.Питання води, ви абсолютно праві: основна, наприклад, питна вода йде від систем опріснення. Системи опріснення – це системи, які пов'язані з електрикою, відповідно, на нафтопродуктах ці електричні станції. Це цілий логістичний ланцюжок, який може залишити ці країни без води. Наприклад, в Еміратах великий відсоток використання звичайної питної води за допомогою саме цих станцій опріснення.Ми не говоримо і про ціни нафти, які цікавлять Трампа. Тобто всі ці питання - вони дуже цікавлять Трампа, тому що для Трампа це його союзники, особливо Катар. І, до речі, давайте не забувати, що за кілька місяців до початку цієї війни Трамп видавав указ про те, що напад на Катар буде сприйматися як напад на США і США гарантуватимуть безпеку Катару. Ми не говоримо вже про особливі стосунки саудівського спадкоємного принца Мухаммеда бен Салмана з Трампом і бажання Трампа також бути в найкращих стосунках із Саудівською Аравією, для того щоб коригувати ціну на нафту, попри те, що США не є частиною ОПЕК. Це говорить про те, що Трампу ці стосунки дуже важливі.Кремль все це прораховує і намагається, без жодного сумніву, повернути цю ситуацію собі на користь. По-перше, зараз уся увага всіх основних і найважливіших країн світу прикута до Близького Сходу і до того, що буде з Іраном, з нафтою, з продовженням війни, з ядерною програмою Ірану. Іран запустив свої балістичні ракети на острів Дієго-Гарсія - 4 тисячі кілометрів радіус дії такої ракети. На цьому острові розташовані стратегічні бомбардувальники США. Більше ні в кого у світі немає таких стратегічних бомбардувальників. Вони, до речі, бомбили з цієї військової бази, яку також використовують британці, у червні минулого року іранські ядерні об'єкти.Це дуже складний клубок геополітичних викликів, різних інтересів різних країн, які пов'язані саме з цим конфліктом. Кремль це використовує. По-перше, уся увага зараз на Близький Схід. По-друге, ціна на нафту поки підвищується. Вона трохи спала після вчорашніх заяв Трампа. Але залишається близько 100 доларів за барель нафти. Відповідно здорожчала й російська нафта, на кожному барелі вони зараз виграють 10-15 доларів. Помножте це на мільйони. Ці мільйони помножте на дні, на тижні - до 11 квітня. Ви отримаєте мільярди доларів, які йдуть на фінансування війни проти України.І Кремль будь-яку можливість моментально використовує. І це дивує, з одного боку, що американська адміністрація не робить подібних зусиль. Мене насторожує і також дивує позиція Європи, яка не намагається тепер вести якісь переговори з Трампом, щоб переконати його скасувати це послаблення санкцій і зробити все, щоб Росія не отримувала ці додаткові прибутки.Європа в принципі зараз у такому напівшоковому, або паралізованому, стані, тому що це не її війна в Ормузькій протоці. З іншого боку, саме Європа залежить від тієї нафти, яка постачається через Ормузьку протоку. І це теж дивує.Тому в цій ситуації я абсолютно згоден з Віталієм Портниковим у тому, що Іран не факт що захоче закінчити цю війну. І захоче так, щоб останнє слово було його. Щоб він останнім випускав ракети в бік Ізраїлю, по американських базах чи по країнах Перської затоки. Іран, до речі, говорить зараз, що ніяких переговорів немає. І все, що Трамп заявив - що будуть переговори, що ідуть переговори, і що домовились, і Іран погодився прийняти умови США й відмовитися від ядерної програми, - звісно, Іран говорить, що це фейк.Тому зараз усе абсолютно ми маємо розглядати в ручному режимі. Тепер тут є ще один елемент цікавий. І він знову показує, що в Трампа певна стратегія ведення переговорного процесу, чи не тільки переговорного процесу, а й самого ухвалення рішення. Він любить, щоб у нього на столі були всі можливості відкриті і він міг вибирати будь-який варіант. З одного боку, це людина, яка думає категоріями дуже бінарно: 0 - 1, хороше - погане, посередині нічого немає. З іншого боку, він любить, щоб хороше і погане були одночасно на столі, а він в останній момент вибере щось хороше або щось погане, але не якийсь середній варіант.У чому тут цікава деталь: переговори очолюватиме Венс, віце-президент Джей Ді Венс. Чому? Тому що іранці відмовилися вести якісь переговори зі спецпредставником Віткоффом, який був задіяний президентом Трампом у попередніх переговорних раундах з Іраном до початку червневої війни. І навіть під час червневої війни минулого року Віткофф розмовляв і листувався з міністром іноземних справ Ірану Аракчі, коли вже відбувалися бойові дії між Ізраїлем та Іраном. Потім Віткофф вів переговори в Женеві, які закінчились невдачею, і після цього почалася війна (переговори закінчилися в четвер, 26 лютого, а вже в ніч з 28 лютого на 1 березня почалися воєнні дії). Тобто переговори закінчилися в четвер, а в суботу зранку вже почалися воєнні дії.Джей Ді Венс - це людина, яка від самого початку не дуже хотіла війну. І він із тих, хто абсолютно підтримує повний ізоляціонізм Америки. Для нього всі війни поза Америкою – це неправильні війни. І він в принципі був проти цієї війни. І навіть був один цікавий такий момент: коли Трамп у своїй резиденції Мар-а-Лаго у Флориді зустрівся з військовими, і з міністром війни, і з Марко Рубіо, міністром іноземних справ, держсекретарем США, Венс був у Вашингтоні. Він не був у найближчому оточенні Трампа на момент початку війни. І це був дуже серйозний сигнал з боку Венса. Навіть після цього в Трампа з Венсом сталася розмова, і Венс його запевняв, що він за війну, і що він за рішення Трампа, і все добре, і він повністю лояльний. Зараз він, людина, яка від початку не хотіла цієї війни, поїде до Ісламабаду вести переговори.Зрозуміло, чому я ще вважаю, що ця війна швидше закінчиться, - тому що не Марко Рубіо, а дійсно Венс говорить про те, що Трамп хоче закінчити цю війну. Або у Трампа якісь свої внутрішні думки і він хоче послабити позиції Джея Ді Венса і дати йому вести переговори. Я не впевнений, що Джей Ді Венс має досвід ведення переговорів, тим більше з Іраном - це найважчі люди, найважчі переговірники. І, можливо, Трамп хоче, щоб він не зміг досягти якогось результату, і таким чином поставити на місце Джея Ді Венса. Мовляв, ти говорив, що ти можеш, ти не хочеш війни, а ти це не зміг зробити, тільки я все можу зробити. Може, там теж є якийсь особистого характеру елемент. Якісь елементи ми теж повинні тримати в голові. Подивимося.Зараз треба чекати суботи й побачити, як будуть розвиватися події до суботи. І чи приїдуть іранці, ці радикали, екстремісти, дійсно вести переговори з американцями.Є історія про Ормузьку протоку, і вона надзвичайно серйозна. Є китайські кораблі, є європейські і інші, наразі в ручному режимі Іран може контролювати. Для того щоб у силовий спосіб убезпечити транзит нафти й газу Ормузькою протокою, треба застосовувати додаткові сили і, можливо, намагатися брати під контроль прибережну зону. Але, з урахуванням іранської балістичної програми, наземна операція не є панацеєю. Особливо, як ви слушно зазначили, використання Іраном радіусу дії балістичної ракети 4 тисячі кілометрів – це серйозно. Це означає, що в їхніх підземних арсеналах або, можливо, закамуфльованих пустельних чи кам'яних селах були розміщені системи додаткові.Інший тривожний сигнал – це готовність росіян. Пам'ятаєте, був такий сигнал – брати на депозит збагачений іранський уран. Тобто ми минулого року були впевнені, що іранська ядерна програма була закрита за допомогою американської авіації і далекобійних, глибокобійних бомб. Але бачимо, що не все так. Додаткові силові сценарії для забезпечення транзиту Ормузькою протокою і загалом балістичні програми – це все дуже серйозно. Тобто можна брати узбережжя під контроль - і що далі? А якщо ракета буде працювати зсередини, з глибини Ірану?Це складно - взяти під контроль цю територію. Тому що, по-перше, це не 10 кілометрів і не 5 кілометрів. Якщо це частина континенту, то це багато кілометрів, їх дуже складно буде взяти невеликими силами.Дивіться: Трамп спочатку відправив 2,5 тисячі морських піхотинців, потім додали ще 5 тисяч. 7 тисяч людей не можуть тримати таку лінію, де сотні кілометрів треба втримувати. І більше того – ну, добре, утримають прибережну смугу, але якщо є ракети, як ви кажете, з таким радіусом дії, то в чому проблема продовжувати їх бомбити з центру Ірану? Вони не зможуть тримати цей плацдарм. Тим більше, це така напівпустельно-гориста поверхня. Там дуже складно буде тримати територію.Можна захопити острів Харг в Ормузькій протоці, там розташовані, дійсно, термінали, це важливий перевалковий нафтовий пункт самого Ірану для експорту іранської нафти. Можна, як Трамп вимагав від європейських країн, і від Японії, і від Китаю додаткових кораблів, щоб супроводжували. Але, знову ж таки, іранці вже змогли встановити велику кількість (ми точно не знаємо, може, американська розвідка знає точно скільки, але це велика кількість) підводних мін, на які не буде жодної проблеми наштовхнутися кораблям чи танкерам з нафтою і тут-таки вибухнути. Це буде велика екологічна катастрофа, і зрозуміло, що це лише поглибить ситуацію - взагалі неможливо буде через цю протоку везти цю нафту.Тут практично виходить, що Трамп загнав себе трохи в глухий кут, тому був ультиматум. Паралельно явно американці шукали якісь шляхи для переговорного процесу, щоб злізти з цього високого дерева, на яке Трамп видерся. І ось ми маємо результат цього переговорного процесу. Може, Трамп спеціально це робив, ми не до кінця розуміємо логіку його дій, може, він спеціально хотів загнати і себе, і всіх іранців в якийсь глухий кут, для того щоб потім перейти до переговорного процесу з позиції сили.І зараз усе зрозуміло, що ті удари, яких завдають американці, Ізраїль по військовій структурі, по ядерній програмі, по заводах, які виробляють ракети, дрони, і по складах зброї, які зараз там є, - десятки тисяч цілей, кожен раз публікуються якісь великі цифри… І якщо ми дійсно беремо у розрахунок, що 24 години на добу відбуваються постійні бомбування і ВПС США, і ВПС Ізраїлю, то, цілком вірогідно, там дуже багато вже є зруйнованих об'єктів. Відповідно, усе це разом привело до того, що Трампу треба буде в якийсь спосіб розв’язувати проблему Ормузької протоки.Цілком вірогідно, що, навіть якщо Трамп захопить цей острів, іранці діятимуть таким чином, що все одно нафта йти не буде. І для того щоб зберігати ціну нафти на якомусь більш-менш нормальному рівні - як навіть сьогодні, 90 доларів за нафту «brent», - то йому доведеться поступитися, і іранці це чудово знають. Іранці - це дуже підступний, сильний противник.Трамп і його адміністрація недооцінили можливості і підступність Ірану. І видав це нам Віткофф. В одному з інтерв'ю до початку війни він заявив, що Трамп послав таку велику армаду і був здивований, що іранці не капітулювали. Тобто він думав, що він відправить 40 тисяч американських солдатів - і Іран відразу капітулює? Іран бачить себе регіональною державою з балістичними ракетами, з різними можливостями, з можливостями завдати збитків і шкоди союзникам Трампа і воєнним базам американців у Перській затоці і в Іраку.Тому тут була повна мікс-калькуляція і недооцінка ворога. І от коли ми це розуміємо, далі Трамп шукає якусь стратегію виходу з цієї ситуації. Наразі для нього стратегія виходу – це переговорний процес, який, Трамп гадає, він зможе завершити, і таким чином закінчиться війна. З іншого боку, тут теж є цікаві моменти, які треба брати в розрахунок. Це не зовсім відповідає інтересам Ізраїлю, який зацікавлений до кінця знищити іранську ядерну програму і програму балістичних ракет Ірану. І не факт, що Трамп піде на поступки Ізраїлю, як це було у 12-денній війні.Чому зараз є ось це? Це не друга війна - це другий раунд однієї великої війни між Америкою і Ізраїлем та Іраном. Тому що у 12-денну війну посередині фактично бойових дій Трамп розвернув ізраїльські літаки і сказав: досить, на цьому війну закінчено, - вважаючи, що Іран уже не зможе, скажімо так, відновити свої сили й далі продовжувати займатися ядерною програмою, виробляти балістичні ракети, дрони і зміцнювати свої військові сили.Тому знадобився другий раунд. Хоча публічно Трамп заявляв, що програми знищені. У Нетаньягу була ціла промова про те, як на покоління загроза Ірану зникла з горизонту Ізраїлю. І що - через 8 місяців знову війна? Тобто будь-яка нормальна людина відразу вмикає критичне мислення й розуміє, що їй розповіли якісь казки 8 місяців тому, якщо зараз іде така велика війна і ще Іран виживає і стає більш радикальним. І режим не впав, як вважав Нетаньягу або як вважав Трамп, що режим через 2-3 дні чи тиждень бойових дій буде знищено, що буде ліквідовано цей страшний терористичний, екстремістський режим, - цього всього не сталося.Трампу зараз потрібен якийсь вихід. Тому ми зараз перебуваємо в другому раунді. Якщо Трамп знову домовиться, але не зможе потім виконати цей договір, іранці йому наобіцяють і не виконуватимуть… У нас уже є приклад в секторі Гази, там теж він говорив про те, як ХАМАС буде роззброєний. ХАМАС не роззброєний, ХАМАС контролює половину території сектора Гази, ХАМАС відновлює свої сили. Про це зараз в Ізраїлі мовчать, забули, тому що війна з Іраном і війна з «Хезболлою» на півночі, в Лівані. Але там дуже складні проблеми в секторі Гази з ХАМАСом.Так само Трамп обіцяв і домовився начебто з керівництвом Лівану та з ліванською армією, що буде роззброєно терористичну організацію «Хезболла». Нічого такого і близько нема, «Хезболла» не збирається роззброюватися. Те саме буде і з Іраном - вони домовляться. Венс принесе чудовий договір, який буде підписаний, от лише він не виконуватиметься. Іран далі секретно продовжуватиме розвивати свою ядерну програму і відновлювати свої виробничі лінії балістичних ракет, дронів тощо.І Путін теж буде допомагати, і Кремль буде допомагати, там багато дуже інтересів. Вони реально союзники, вони навіть, можна сказати, практично стратегічні союзники, тому що Путін веде боротьбу проти Заходу, проти Америки, проти Ізраїлю в цьому плані теж. Путін підтримує Іран, Путін дає розвіддані Ірану, щоб ті могли бомбити американські бази, явно дає інформацію про Ізраїль - теж Іран б'є. І удари по Тель-Авіву - можна сказати, що це може бути і з їхньою допомогою теж.Тому в цій ситуації ми маємо тепер готуватися.Якщо оцінювати реально сценарій, то через рік або, скажімо, через кілька місяців буде третій раунд цієї війни. І тоді ми перейдемо до моделі постійної війни з Іраном. Тільки Іран – це не Ліван, маленька країна, з якою Ізраїль якось справляється. Але навіть ХАМАС ми не змогли перемогти за 2,5 роки війни в секторі Гази, то що - ми переможемо тепер Іран?Ми зараз приблизно в такій ситуації: з одного боку, це була правильна ідея - зруйнувати цю програму, завдати серйозної шкоди; з іншого боку, ці дії, якщо ми починаємо аналізувати, призвели до радикалізації режиму. Режим не впав, він став значно радикальніший. Він тепер буде явно прагнути секретно отримати ядерну бомбу. Вони мають 440 кілограмів збагаченого урану, який легко перетворити впродовж кількох тижнів, на думку різних спеціалістів... Я не спеціаліст з ядерної фізики, я не спеціаліст з виготовлення ядерних бомб. Але сьогодні в експертній спільності лунають думки, що за доволі короткий час Іран може виготовити ці бомби. І тоді що ми будемо робити? Перша бомба, яка полетіть, - вона полетить у бік Ізраїлю. І тоді що ми робитимемо?Тому в цій ситуації такі дії мали, з одного боку, добрі й правильні наміри, а з іншого – вони призводять зараз (ще остаточно не призвели) до дуже небезпечних наслідків, з якими незрозуміло як упоратися. І чи можемо ми в Ізраїлі повністю розраховувати на Трампа? Чи це складно - розраховувати на Трампа? Тут багато питань для нас.Питання риторичне, адже йдеться про екзистенційне існування держави Ізраїль.У периметр війни росіяни намагатимуться входити додатково, щоб отримувати свої бонуси - ідеться про скасування санкцій. Росіяни зараз будуть надзвичайно активно грати, зокрема з нафтопроводом «Дружба», щоб страшити Європейський союз, виставляючи не лише фінансову ціну, а й геополітичну - погрожуючи не забезпечувати. І це ми бачимо вже в кількох наративних площинах.Україна запропонувала Ізраїлю допомогу. У публічній комунікації Трамп відкинув пропозицію, мовляв, ми найкрутіші й найпотужніші, не треба. Але по факту приходить час великої інтенсифікації розмов між Єрусалимом, Києвом і Вашингтоном, тому що далеко не всі союзники США захотіли долучатися до воєнної кампанії.У нас є своя війна з РФ. А ресурси – і американські, і ізраїльські, і українські - не гумові.Я це бачу так: зараз ми перебуваємо на доленосному перехресті, тому що вирішується доля не лише на полі бою в Ірані, але й вирішується доля на полі бою в Україні. Я з вами згоден, ті запаси, які країни Перської затоки випустили по дронах, необхідні Україні, щоби стримувати російські балістичні ракети. Це говорить про те, що на нас може очікувати серйозний дефіцит саме цього виду зброї.Ба більше, останніми днями, цілком імовірно, у нас в Ізраїлі теж відбувається обговорення. Звісно, армія і уряд про це не говорять – зі зрозумілих причин, але якщо ми, аналізуючи ситуацію, починаємо копати трішки глибше, то розуміємо, що і в Ізраїлі є дефіцит певного виду ракет, і навіть безпосередньо ізраїльське виробництво не в змозі швидко відновитися й виготовити ці ракети, тому що це питання місяців. Це ракети, які збивають іранські балістичні ракети. У нас теж є влучання іранських ракет. На початку війни відсоток збиття іранських ракет був 92%. А зараз він нижчий. Відповідно - нема.Система ППО Ізраїлю триступенева: космос – атмосфера – потім, зовсім близько, «Залізний купол». І на якомусь ступені немає достатньої кількості ракет, адже іранські ракети влучають. Кілька днів поспіль вони влучали, це означає, що не 92%, а значно нижче. Це відбувається через те, що один із рівнів захисту не працює, бо немає цих ракет, щоб зупинити політ іранських балістичних ракет.Україна в такому самому стані, тому що необхідно мати ці ракети, а є серйозний дефіцит їх постачання. Європа нічого не зробила за ці чотири роки, аби значно підсилити свої виробничі лінії. Американці трішки збільшили, але адміністрація Трампа навряд чи дружньо поставиться до Києва, вимагатиме від європейців і далі купувати в них необхідні ракети для збиття іранських і російських балістичних ракет. Тут багато складнощів, пов’язаних саме з логістикою.Тепер ми перебуваємо в такій ситуації між Ізраїлем та Україною: я знаю, це не Україна звернулася до Ізраїлю, а Ізраїль звернувся до України, Нетаньягу запросив розмову з Зеленським, поки що ми не знаємо, відбулася вона чи ні, але мені особисто відомо, що є певна співпраця між ізраїльськими компаніями та українськими з приводу досвіду, пов’язаного з безпілотниками. Вони працюють спільно з 2024 року. Тобто рік уже працювали, уже явно є якісь напрацювання. Про це офіційно не кажуть, але це явно в плюс.Трамп відкидав допомогу України, а ми знаємо, що офіційне було звернення Пентагону до української сторони. І вже українські спеціалісти з дронів і безпілотників перебувають у регіоні і в країнах Перської затоки також, і йдеться про 200 спеціалістів. 200 спеціалістів - це величезна кількість людей, що допомагають. Це також важливо для української армії, адже на цьому тлі теж набувається додатковий досвід, тому що Іран весь час запускає безпілотники в бік країн Перської затоки.Відбувається важливий обмін інформацією і розуміння ситуації. І росіяни також явно за цим стежать і використовують цей досвід. Треба розуміти: зараз кожен стежить за кожним і перевіряє, чого можна навчитися і якомога швидше.Ми знаємо, що Трамп це відкинув через особисту неприязнь до Зеленського. І все, тут виключно особисті мотиви. Тому що з погляду інтересів США вони мають підтримувати Україну. І в принципі США підтримують Україну, але в Трампа особиста неприязнь до Зеленського. Усі знають, звідки вона в нього й чому вона є. Трамп – емоційна людина, з ним складно мати справу, усі мусять із ним погоджуватися. Це доволі складна з будь-якої точки зору ситуація, коли наперед розумієш, що йде співпраця, а ця людина каже: ні, немає жодної співпраці, нам це не потрібно. Важко. Це когнітивний дисонанс.Але з цим треба жити й продовжувати працювати, тому що Америку ніхто не замінить ні для України, ні для Ізраїлю. Ми зараз перебуваємо в такій складній ситуації: цей трикутник Україна – Ізраїль – Америка, ці три країни ведуть одну велику війну проти осі зла Росія – Іран – Північна Корея. І вушка Китаю стирчать за цим трикутником: Росія – Іран – Північна Корея і Китай. Ця антизахідна, антидемократична коаліція веде війну з демократичною коаліцією: це Україна насамперед, яка веде війну проти Росії, це Америка і Ізраїль, які ведуть війну проти Ірану. І якщо вдасться добити Іран, то це послабить позиції Росії. Але якщо Іран і цей режим виживуть, то це може посилити позиції осі зла, яка веде війну проти вільного світу.
Go to News Site