Еспресо
Пане амбасадоре, ну що, близькосхідний плацдарм. Ми розуміємо, що війна з Іраном має властивість зачепляти якомога більшу кількість держав Персидської затоки. І ми розуміємо, що на цьому гратимуть кілька гравців, зокрема і Російська Федерація, яка використовує американо-ізраїльсько-іранську війну в своїх інтересах.Росіяни хочуть повернутися на великий енергетичний ринок, і росіяни будуть також страшити американців і Ізраїль тим, що вони можуть надавати додаткову допомогу Ірану. Отже ваше відчуття, чи вдасться Іранську війну локалізувати і призвести до якогось знаменника? Ну, тому що Іран може хотіти продовжувати свою війну також.По-перше, справді, Росія, ймовірно, нині отримує від цієї війни більше економічних вигод, ніж будь-яка інша країна, адже через зростання цін на нафту має додаткові 150–200 мільйонів доларів щодня. Водночас Україна ефективно цьому протидіє, завдаючи ударів по російських нафтопереробних заводах та іншій нафтовій інфраструктурі, зокрема портах. Тож не факт, що в підсумку Росія економічно виграє від цієї війни в Ірані.Водночас варто зазначити, що міжнародний престиж Росії та особистий авторитет Путіна суттєво постраждали. Іран був партнером і союзником Росії, спершу постачаючи «шахеди», які нині Росія виробляє самостійно. Однак у відповідь на атаки Ізраїлю та США по Ірану Росія фактично нічого не зробила. Її критика Сполучених Штатів була доволі стриманою, що створює враження, ніби вона настільки зайнята Україною, що не має змоги допомогти Ірану. Не думаю, що Росія зараз робить щось більше, крім передачі розвідданих. За повідомленнями, вона надає Ірану корисну військову розвідувальну інформацію, що дозволило наводити удари по об’єктах, де, як вважалося, перебував американський персонал.Але так само, як Росія не змогла допомогти своєму союзнику і партнеру Мадуро, вона не змогла надати достатньої підтримки Ірану — так само було й з Асадом у Сирії.Ну, ситуація ускладнюється тим, що Іран відпрацьовує по цілях у країнах Близького Сходу, пов'язаних не лише з нафтовидобутком, не лише з транспортуванням газу. Йдеться, зокрема, про знищення установок з опріснення води.І опліснення води - це життєва проблема для багатьох держав. І розуміємо, що в такий спосіб Іран буде намагатись стиснути на Саудівську Арабію, на Катар і так далі. Є ще питання Ормузької протоки. Ви відчуваєте, що ця війна може бути закінчена ближчим часом?Навряд чи хтось знає відповідь на це глибоке питання — точно не президент Трамп.Усе більше схоже, що він прагне якнайшвидше завершити війну саме через Ормузьку протоку. Через неї проходить близько 20% світових обсягів нафти та скрапленого природного газу. Крім того, нею транспортується приблизно 44% сірки та 23% сечовини — обидві критично важливі для глобального виробництва добрив.Зі зникненням цих поставок ми вже бачимо значне зростання цін, і, ймовірно, вони зростатимуть і далі, якщо Ормузька протока залишатиметься закритою. Поки що до споживачів доходять товари, які встигли пройти протоку до початку війни. Але незабаром ці потоки також перервуться, і ми побачимо суттєве подорожчання нафти, природного газу, добрив та інших товарів.Ормузька протока має вирішальне значення. Президент Трамп прагне якнайшвидше її відкрити. Ймовірно, він спробує використати військові засоби, хоча самих лише військових дій буде недостатньо. Навіть якщо США зможуть знищити всі іранські військово-морські сили, Іран усе одно має тисячі морських мін, а також крилаті ракети, які можна запускати з великої відстані.Навіть якщо США та Ізраїль нейтралізують усі ці військові загрози, серед власників великих суден — нафтових і СПГ-танкерів, вантажних суден — а також серед власників вантажів усе одно зберігатимуться побоювання. Може здаватися, що Іран утратив здатність загрожувати протоці, але невизначеність залишиться.На мою думку, на нас чекає тривалий період підвищених цін.Крім того, щодо скрапленого природного газу: у Катарі на заводі зі скраплення в Рас-Лаффані виробництво зупинене з початку війни та закриття протоки. Минулого тижня під час іранської атаки було знищено близько 17% його потужностей.Відновлення роботи СПГ-терміналу після зупинки потребує багатьох місяців, а відновлення 17% знищених потужностей, імовірно, триватиме від трьох до п’яти років. Отже, наслідки будуть довготривалими.Щодо завершення військової фази: як я вже казав, президент Трамп прагне якнайшвидше її завершити. Однак Іран заявляє, що не готовий припиняти бойові дії. Він має намір продовжувати, доки не будуть виконані його умови — негайне припинення вогню з боку США, виплата репарацій і гарантії, що США та Ізраїль не здійснюватимуть нових атак. Це дуже складний набір вимог, який важко виконати.Тому, на мою думку, війна триватиме невизначений час і не завершиться швидко.Ну в будь-якому разі ми розуміємо як росіяни будуть намагатись використовувати теперішню ситуацію. Близький схід палає і немає відчуття, що це полум'я згасне. Ця війна може тривати довго і вона буде безперечно впливати на енергетичний ринок, зокрема того самого Європейського Союзу.І з одного боку ми розуміємо, що Дональд Трамп і його адміністрація були зацікавлені у тому, щоби послабити Європейський Союз. З іншого боку, ми побачили цінову революцію - 100 баксів за барель нафти. Це дорого, але може бути ще дорожче. Все буде залежати від реалізації додаткових транзитних напрямків. І от ви абсолютно справедливо згадали про газ. Ми розуміємо, що надходили сигнали, що могла би готуватися певна схема. Наприклад, ревіталізації Нордстріма чи Нордстріма-2. Ми чуємо голоси, які би хотіли ревіталізувати нафтопровід Дружба. Росія, Угорщина і, можливо, не тільки.І розуміємо, що зараз росіяни, можливо, разом зі своїми тими чи іншими партнерами, можливо, якісь американські компанії були би готові входити на цей ринок. Ну, пояснити вони завжди будуть намагатися, що вони хотіли би врятувати Європу від великої енергетичної кризи. І в цій енергетичній кризі ми зараз перебуваємо, але проблема в тому, що Росія напала на Україну. Росія обстрілює наші міста, Росія захопила нашу територію і на Росію за це були накладені санкції. Отже, Real Politik і політика подвійних стандартів. Як це все буде вирішуватися на фоні великої енергетичної кризи?Я не думаю, що президент Трамп прагне завдати економічної шкоди Європі, утримуючи високі ціни на нафту та газ. Навпаки, він перебуває під потужним тиском з боку країн усього світу, зокрема союзників США. Він і далі вважає європейців друзями та партнерами. На нього тиснуть із вимогою відкрити Ормузьку протоку, щоб стримати зростання цін на нафту і газ — як ззовні, так і всередині самих Сполучених Штатів.У США виборці обрали його з двох ключових причин. Перша, і найважливіша, — зниження інфляції, щоб зробити вартість життя доступнішою завдяки нижчим цінам. Друга — обіцянка вивести США з поточних воєн і не розпочинати нових. Тож атакою на Іран він фактично порушує обидві ці обіцянки, дані своїм виборцям.Як відомо, у листопаді відбудуться проміжні вибори до Конгресу. Чим довше зберігатимуться високі ціни на нафту — що, своєю чергою, підвищує вартість усього іншого, адже нафта і паливо є базовими ресурсами для транспорту та виробництва — тим вразливішими стають республіканці напередодні виборів.Якщо демократи отримають контроль над обома палатами Конгресу, президент Трамп фактично стане «кульгавою качкою», а його політична вага та вплив суттєво зменшаться.Тому йому потрібно наростити пропозицію нафти й газу. Його адміністрація намагається це зробити, вживаючи непрямих заходів. Як ви зазначили, пане Барковський, ціна на нафту Brent у Європі та на Заході становить близько 100 доларів за барель. Водночас ринки суттєво різняться. Оскільки європейські споживачі не залежать від поставок через Ормузьку протоку, ціни тут нижчі, ніж у регіонах, що від них залежать — зокрема у Східній Азії.Тож якщо в Європі Brent коштує близько 100 доларів за барель, то оманська нафта у Східній Азії вже сягає приблизно 170 доларів. Це надзвичайно високі ціни.Щодо подвійних стандартів навколо «Північного потоку-2», останнім часом не чути, щоб США підтримували цей проєкт. У будь-якому разі вирішальне слово за європейцями, і вони чітко дали зрозуміти, що не хочуть «Північного потоку-2», навіть попри зростання цін на енергоносії.Водночас я очікую і вважаю ймовірним, що в адміністрації Трампа тривають дискусії про можливе пом’якшення санкцій проти російської енергетики — чи, коли і в який спосіб це може статися, залежно від подальшого цінового тиску та позиції європейських союзників.І щодо нафтопроводу «Дружба», який транспортує російську нафту через Україну до Словаччини, а далі до Угорщини: Віктор Орбан веде вкрай цинічну гру. Він блокує 90 млрд євро допомоги ЄС для України, вимагаючи дозволити відремонтувати та відновити постачання дешевої російської нафти до Угорщини через «Дружбу».Так, Угорщина виграла б від нижчих цін, але виграли б і інші європейські країни. Водночас причина, чому Орбан наполягає на цьому, полягає в тому, що він особисто отримує значну вигоду від знижок на російську нафту. Згодом він використовує це не лише для власного збагачення, а й для підтримки політичної та економічної системи, що лежить в основі значної частини угорської економіки.Ми розуміємо, є аспект моральний, є аспект справедливості, так, зокрема, коли ми говоримо про те, що нас підтримують, тому що на нас напали.Але часом в історії трапляються неприємні сценарії, коли свого часу, наприклад, Чехословаччині сказали в 38-му році: "Шановна Чехословаччина, нам дуже неприємно, але ми змушені вас зрадити". І от є побоювання, щоби тепер, в теперішній ситуації не міг повторитися той чи інший сценарій. Тому що ресурси для підтримки України, коли ми говоримо, зокрема, про військовий аспект, ті ресурси скеровані на Близький Схід.І є побоювання, що гроші для закупівлі американської зброї бути можуть, європейці їх можуть виділити, але їх може не бути на складах, або Дональд Трамп ухвалить те чи інше рішення і скаже: "Ну, пробачте, через два роки ми почнемо вам продавати". Це гіпотетичне припущення, але розуміємо, що на нас будуть тиснути в переговірному процесі.Зараз його нема, зараз він відкладений, але наскільки я розумію, ситуація стала складнішою і, можливо, гіршою. Велика війна на Близькому Сході дещо затьмарює російську агресію проти України для тих самих американців, можливо, для європейців. Ну і от розуміємо, що зараз перемовинами з Іраном буде завідувати Джей Ді Венс. Я не знаю, чи це плюс, чи це мінус, але не Віткофф. Якщо говорити про теперішні дипломатичні Реалії, точніше, реалії теперішнього дипломатичного процесу. Як ви їх бачите?Міністр оборони Гегсет заявив, що адміністрація Байдена припустилася серйозної помилки, надіславши в Україну ракети — як для протиповітряної оборони, так і для дальніх ударів — які, на його думку, мали залишитися для Ірану. Це наводить на думку, як ви зазначили, пане Борковський, що навіть якщо європейці придбають ці ракети для України, США можуть їх не надати.Водночас я не думаю, що це вже ухвалене політичне рішення. Радше це виглядає як імпровізація, не до кінця продумана — або як відображення того, що, як ми вже обговорювали, за адміністрації Трампа бракує скоординованого політичного процесу. Рішення ухвалює вузьке коло осіб — як ви згадали, Віткофф і Кушнер, іноді Венс, іноді Гегсет, завжди Рубіо, а також подекуди керівниця апарату Сьюзан Вайлз і заступник керівника апарату Стівен Міллер.Венс лише зрідка долучається до зовнішньої політики й не має досвіду роботи в адміністрації Трампа чи міжнародних переговорах. Водночас це, ймовірно, все ж певне покращення порівняно з Віткоффом, про якого ви згадували, адже той, схоже, не надто розуміється на політиці та міжнародних справах. Принаймні Джей Ді Венс має базове уявлення про політику.Втім, передбачити, наскільки успішною буде його діяльність, неможливо. До того ж мені зовсім не імпонує його підхід до України.Як сенатор, він рішуче виступав проти будь-якої фінансової чи військової підтримки України. А у відомій, радше сумнозвісній справі «Signal-gate» — коли до The Atlantic просочилася розмова чиновників про удари США по хуситах у Ємені — Джей Ді Венс і міністр оборони Гегсет демонстрували відверту ворожість до європейців, заявляючи, що «не терплять» або навіть «ненавидять» їх.Отже, Джей Ді Венс — дуже розумний, але викликає занепокоєння, адже щиро вірить в ідеологію Трампа «Зробімо Америку великою знову», тоді як сам Трамп, по суті, не вірить ні у що, окрім себе. Це означає, що Трамп може бути доволі гнучким і швидко змінювати курс із прагматичних міркувань. Я не впевнений, що Венс на це здатний.В Європі зараз надзвичайно занепокоєння. Це стосується і України, тому що йдеться про наших друзів і союзників. Йдеться про Естонію, Литву, Латвію, можливо, Фінляндію і, можливо, Польщу, якщо ми говоримо про Сувалки. Отже, росіяни, можливо, вони залякують, а можливо, вони справді готуються до якогось несанкціонованого сценарію, пов'язаного з агресією проти Естонії, зокрема є таке місто Нарва. Це символічне місто.Ну і ось, росіяни активно відключали інтернет в Санкт-Петербурзі. І росіяни активно проводили перевірку станцій метрополітену у Санкт-Петербурзі, які би вони могли використовувати в якості укриттів. Ми розуміємо, якщо би йшлося лише про Москву, ну, це питання, так би мовити, дронів, які можуть долітати до російської столиці.Але зазвичай до Санкт-Петербурга долітають лише поодинокі дрони. Так, але естонці дуже чітко, Цахна дуже чітко озвучив, що в разі тих чи інших сценаріїв спрямованих військових на Естонію, Естонія готова відповідати силою.Отже, як ви оцінюєте в теперішній ситуації, коли є певні непорозуміння між союзниками по Євроатлантичному договору, можуть розвиватися події? Тому що європейська безпека значною мірою базувалась на неодмінній участі Сполучених Штатів для захисту своїх союзників по НАТО. Це питання вже давно обговорюють у Вашингтоні — в аналітичних центрах, у збройних силах США, а також у таких установах, як Міжнародний центр оборони та безпеки в Таллінні, Естонія, який переважно фінансується Міністерством оборони.Тож цю загрозу давно вивчають, і підготовка до неї ведеться постійно. Раніше вважалося, що Естонія не зможе стримувати російське вторгнення довше кількох днів. Нині її спроможності, ймовірно, значно зросли.На східному фланзі НАТО цьому сприяє постійна присутність союзних сил у всіх трьох балтійських державах. Вступ Фінляндії до НАТО також має велике значення: вона має більше артилерії, ніж будь-яка інша країна-член Альянсу, і здатна перейти до повної бойової готовності швидше, ніж будь-хто інший. Крім того, Фінляндія має великий резерв підготовлених військових — фактично кожен чоловік може стати бійцем — а також мережу тунелів для захисту цивільного населення.Членство Швеції в НАТО має не менше значення. Воно зменшує ризик потенційної окупації Росією острова Готланд, що інакше дало б їй змогу позбавити НАТО можливості підкріплювати балтійські держави.Отже, після повномасштабного вторгнення Путіна в Україну його позиції значно ослабли. Якби він коли-небудь наважився на удар по території НАТО через Сувальський коридор, цілком очевидно, що перемогти він не зміг би.Однак те, що мене давно турбує — ще з лютого 2014 року — це можливість, що президент Путін може вдатися до «сірої» військової операції, подібної до тієї, яку ми бачили в Криму та на Донбасі з так званими «зеленими чоловічками». За такого сценарію у віддалених східних районах однієї з балтійських країн можуть з’явитися військові без розпізнавальних знаків. Росія заперечуватиме свою причетність, водночас встановлюючи контроль над територією. А згодом Путін може просто заявити: «Так, це наші військові — і ми нікуди не підемо».Тоді НАТО опиниться перед жорстким вибором: або ризикнути потенційною ядерною ескалацією заради відносно невеликої чи спірної території, або не реагувати — що фактично означатиме кінець 5 статті.Тож найбільше мене турбують саме такі дії Росії, що не дотягують до порогу прямого застосування статті 5. Щодо повномасштабного наступу через Сувальський коридор, я вважаю його малоймовірним і не вірю, що Росія змогла б перемогти.Ми розуміємо, що є окремі відносини між нашим президентом, президентом Трампом. Зараз є ізраїльський керівник Нетаньягу. Україна пропонувала свою допомогу Сполученим Штатам, ну Дональд Трамп сказав, що ні, ми не потребуємо української допомоги, хоча розуміємо, що американці потребують нашої допомоги. Зокрема, йдеться про виробництво дронів. Є інтенсифікація співпраці між Україною і державою Ізраїль.Ми розуміємо, що, можливо, складається певний трикутник. Наскільки він може бути серйозний, особливо з урахуванням того, що саме президент Трамп свого часу дав добро на повернення столиці держави Ізраїль в Єрусалим з Тель-Авіву.Ну і ось, якщо говорити про цей трикутник і про вибори в Конгрес, в Сполучених Штатах є ще своя внутрішня історія, наближаються вибори до однієї з палат американського парламенту. Як ви гадаєте, як буде складатися американо-український трек і робота в трикутнику Америка-Ізраїль-Україна?Як на мене, президент Трамп проявив необачність, заявивши, що США не потребують допомоги України в Ірані.Звісно, США не потребують великої кількості дронів, однак і США, і Ізраїль могли б безумовно виграти від співпраці з країною, яка зарекомендувала себе як один із найсильніших військових новаторів останнього століття — насамперед у сфері дронів. Україна, зокрема, розробила як технології, так і спроможності створювати значно дешевші протидронні засоби, що коштують лише частку вартості «Шахедів», тоді як самі «Шахеди», своєю чергою, коштують лише частку вартості «Патріотів».До того ж це був невдалий крок з боку президента Трампа — не висловити вдячності. Якщо замислитися над пропозицією президента Зеленського, це справді вражає.Ось Україна так наполегливо бореться — не лише за себе, а й за всіх нас, послаблюючи російську армію та показуючи Владіміру Путіну катастрофічність обраного курсу. За цих обставин він навіть не може серйозно розглядати подальший наступ на НАТО.Крім того, кошти, які Захід не був змушений витратити на оборону завдяки тому, що Україна знищила значну частину російських збройних сил, вимірюються мільярдами, десятками мільярдів, а можливо, й сотнями мільярдів доларів. Тож це була справді необачна заява президента Трампа.І я сподіваюся, що ми побачимо цю допомогу з боку України. Водночас те, що робить заяву президента Зеленського ще більш вражаючою, — це те, що він, по суті, каже українцям: «Ми маємо зробити все, щоб захистити себе, але водночас ми настільки віддані союзники Сполучених Штатів, що готові передати частину ресурсів, які критично потрібні нам для самооборони, щоб тимчасово підтримати США».Я справді здивований реакцією президента Трампа, але це, ймовірно, тому, що він не до кінця розуміє ці речі і не має команди, яка б могла належно їх пояснити.Тому, на мою думку, формат Україна — Ізраїль — США може мати справді велике значення. Ймовірно, зрештою переважить прагматизм, і ми побачимо, як США та Ізраїль дякують Україні та охоче приймають її технічну допомогу у протидії дронам.
Go to News Site