Еспресо
Таку думку в етері Еспресо висловив журналіст Олег Манчура."Я реально був шокований, коли у 2022 році практика надання звання міст-героїв тільки почалась. Тоді точились великі дискусії. Я хочу нагадати, там була ще одна дискусія, не просто про міста-герої, тоді активно просувався наратив, щоб називати повномасштабне вторгнення Росії до України вітчизняною війною. Навіщо ж тягнути всі ці російські наративи? Добре, думку про вітчизняну тоді якось відбили, з містами-героями цього не сталось. Навіщо чіплятись за ось ці брежнєвські культи побєдобєсія!? Адже, це почалось з 1965 року. Саме тоді культ "побєди" набирав обертів. Сталін не посмів цього робити, коли в країні було від 4 до 5 млн скалічених війною людей", - вважає Манчура.Журналіст наголошує, що повернення до радянської практики надання звання “місто-герой” є штучним і застарілим підходом, адже героїзм належить людям, а не містам, попри те що у світі існує більш доречна традиція відзначення міст за пережиті історичні події."Фактично, ми повертаємось до брежнєвської практики. Були пропозиції. Якщо вже так хочете - добре, назвіть міста героїв. Бо місто не може бути героєм. Купа каміння не може бути героєм. Люди, які там проживають, так. У світі є практика, коли міста нагороджують. Так, це нормально. Варшава має почесний статус, бо це місто пережило кілька трагедій у 1940-х роках. У Франції є практика, коли міста нагороджують орденом почесного легіону. Це може бути, але не можна настільки вульгарно тягнути ось ці старі радянські назви й наративи", - наголосив він.
Go to News Site