Еспресо
У демократичних суспільствах армія для суспільства. Вона його захищає та гарантує тривалість і суспільства, і демократії.Своєю чергою громадяни долучаються до армії з метою захисту суспільства, або підтримують армію на її шляху до цілі. А потім повертаються в цивільне життя.Якщо цивільні люди не йдуть в армію, а військові довго не повертаються в цивільне життя — відбувається певна кристалізація армії, яка наче виокремлюється від цивільного суспільства і два ці світи розходяться.Але в затяжних конфліктах, якщо це трапляється, може трапитися й інше.Цивільна частина суспільства забуває для чого армія, не відчуває цей захист, його ціну і жертву і не вважає себе зобов'язаним підтримувати армію, вважає армію сервісом свого добробуту, нижчим за себе.Або формує неформальний контракт, коли тим, хто ризикує найціннішим, можна трохи більше, бо сам я особисто не готовий платити таку високу ціну.Але й армія забуває, що вона для суспільства, і починає вважати що це суспільство існує для армії, як "снабженіє" військового організму, нижчий клас, з яким люди зі зброєю поки не вирішили, що робити. Але рівними собі вже точно не вважають, а тому наділяють себе правом мати окрему мораль.Читайте також: Якщо свідомість стає полем битви...Тоді вже складно говорити про збереження демократії. Тому нам вкрай важливо зберегти цей принцип вільного руху між двома частинами суспільства — цивільною та військовою.А це значить, що й інструменти закону мають бути рівно застосованими і для військової, і для цивільної частини суспільства.І злочин не може виправдовуватися ні належністю до цивільної частини суспільства, ні до військової.В армії має бути присутній цивільний нагляд, який армія має визнавати як легітимний над собою, а не "тих цивільних, які нічого не розуміють".А в суспільстві — зрозумілий для всіх і розділений обов’язок доєднуватися до армії, яка є сукупністю громадян, а не спеціально створених людей, що беруться нізвідки. Будь-який перегин в одну чи в іншу сторону сильно віддаляє нас від демократії, а відкриває великий простір неприємних майбутніх від хаосу і поразки до авторитарного військового диктату.Задача держави — забезпечити цей вільний рух.ДжерелоПро авторку: Ольга Духнич, соціальний психологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Go to News Site