Еспресо
Ключове питання - путінська істерика. Путін почав вимагати, щоб на 8-9 травня було оголошено перемир'я. І наскільки ми розуміємо розуміємо, це пов'язано з тим, що російські системи протиповітряної оборони не можуть собі дати ради з нашими українськими безпілотними системами. І Путін пообіцяв публічно бити по центру Києва в разі чогось балістичними ракетами. Тобто це загалом небачена історія, але найважливіше це путінська істерика.Якщо говорити про теперішнє становище Росії, наскільки воно послаблене, і як ви могли би проінтерпретувати реакції Кремля?Я думаю, бравада Путіна — це відображення його страху та цинічних цілей, які він переслідує. Його страх очевидний: Україна дедалі більше посилює свої спроможності завдавати далекобійних ударів по російських цілях. А цинізм полягає в його прагненні фактично влаштувати цими вихідними пропагандистське шоу, яке спотворює історію Другої світової війни та намагається надати фальшиву легітимність війні Путіна проти України. Я не можу оцінювати ефективність російської системи протиповітряної та протиракетної оборони, зокрема навколо Москви. Можу припустити, що вона доволі потужна. Але водночас Україна вже продемонструвала здатність перевантажувати системи протиповітряної та протиракетної оборони. І якщо під час цього пропагандистського заходу, який має відбутися цими вихідними, Україна завдасть удару, це буде для Путіна надзвичайно принизливо. Це серйозно підірве його авторитет і поставить під сумнів довіру до нього, зокрема щодо того, що він говорить росіянам про війну проти України.Дональд Трамп вже не один місяць говорить про перемовини з Російською Федерацією і про перспективи. Поки американський президент говорив про можливі формати тих чи інших перемовин, світ загалом змінився і почалася величезна глобальна війна на Близькому Сході. Є відчуття, що рівень ескалації на Близькому Сході може лише зростати.І от якщо говорити про теперішню світову ситуацію, як вона може впливати на перемовини між Україною, Сполученими Штатами і Росією? Ну, кінця-краю цьому не видно, але, наскільки я розумію, про щось говорять.Безумовно. І очевидно, що атаки Трампа на Україну, а також його удари по Ірану і війна, яку він розпочав проти Ірану, значною мірою відвернули увагу від війни Росії проти України. І це непокоїть багатьох прихильників України з кількох причин. По-перше, це величезне виснаження ресурсів, які мали б спрямовуватись на підтримку України. А по-друге, це фактично поставило на паузу тристоронні переговори між Росією, Україною та США. Вони просто не відбуваються. Це, безумовно, грає на руку Путіну, який насправді не зацікавлений у жодному припиненні вогню чи мирі, якщо цей мир не буде встановлений на його умовах — а це означало б підпорядкування і поразку України. Тому мене непокоїть, що ця пауза триватиме доти, доки зберігатиметься загострене протистояння між Сполученими Штатами та Іраном навколо Ормузької протоки і, власне, майбутнього іранської ядерної програми. І я очікую, що це протистояння триватиме ще певний час.А як ви оцінюєте путінську концепцію війни: війни проти України і, можливо, проти країн Балтії і проти Польщі? Ну, впродовж останнього місяця надзвичайно активно обговорюється перспектива застосування росіянами своїх військових проти суверенного члена НАТО, тої самої Естонії. Водночас ми регулярно чуємо про Сувалський коридор.Ми про це чуємо, але все значною мірою залежить від російських ресурсів, фінансових і йдеться про російських солдатів і про техніку. І от якщо говорити про ваше відчуття російської концепції війни, вони би були готові її згортати чи навпаки вони просто готуються до нової ескалації?Ми маємо пам’ятати, що головна мета Путіна — підпорядкування України. Саме тому він розпочав цю жорстоку і несправедливу агресію проти України, яка триває вже 12 років і значно посилилася у 2022 році. Але не варто забувати, що Росія і Путін ведуть війну проти НАТО. І його агресія проти Заходу — а я включаю Україну до цієї спільноти демократичних держав — охоплює не лише прямий напад на Україну та ядерні погрози, а й прямий військовий напад на Польщу. Не слід забувати, що лише минулого вересня він запустив по Польщі приблизно 20–24 дрони. Це був — і фактично є — перший прямий військовий напад на союзника НАТО в історії Альянсу. І, крім цього прямого удару, ми бачимо цілий спектр гібридної війни — дій проти Заходу, які не дотягують до повномасштабної війни. Це і вбивства по всій Європі, і диверсії як на території європейських держав, так і проти критичної інфраструктури Європи в Балтійському та Північному морях. Ми бачили диверсії на складах у Болгарії та Чехії. Були теракти проти польських потягів, проти цивільної авіації. Є кібератаки. Тобто Росія фактично перебуває у стані війни із Заходом. Так, не повномасштабної, але все ж війни проти Заходу. Саме це зараз і відбувається. І трагедія полягає в тому, що Захід не відповів так, щоб повною мірою використати свою колосальну перевагу над Росією. Мене дивує, що наша реакція щодо Росії не є більш рішучою, зважаючи на те, що сукупний ВВП Заходу становить приблизно 55 трильйонів доларів проти 2 трильйонів у Росії, а сукупний оборонний бюджет — близько 1,5 трильйона доларів проти російських 200 мільярдів, значна частина яких зараз спрямована на війну проти України. До цього додаються ще й ідеологічні переваги та інші чинники. Це агресія, яку Захід має всі можливості зупинити — швидко і рішуче. Втім поки що він просто не продемонстрував політичної волі, щоб скористатися цими можливостями.А чому, на вашу думку, Дональд Трамп настільки дивно поводиться зі своїми стратегічними союзниками? Не просто стратегічними союзниками, зі своїми екзистенційними союзниками. Ми розуміємо, що світовий лад, встановлений після 45-го і після 89-го, 91-го року, закінчився. Ми перебуваємо, якщо не в хаосі, хто у формуванні нової системи стримувань і противаг. А можливо, просто починається війна кожного з кожним, описана Томасом Гобсом.І от якщо говорити про дивні рішення американської адміністрації, зокрема йдеться про виведення американських військ з Німеччини. Ідеться про те, що Пентагон не забюджетував велику додаткову допомогу для України. От в мене, можливо, дещо наївне питання. От Трамп іде на подібні речі, щоби досягнути чого? Що він хоче досягнути?Якщо подивитися ширше на стратегію Дональда Трампа «Америка понад усе» у глобальному контексті, то в нього є три головні цілі. Перша — це перезапуск американського суверенітету, особливо у Західній півкулі. Він дуже зосереджений на ролі США — якщо не домінуванні — у Західній півкулі, зокрема щодо ключових територій, таких як Панамський канал чи Гренландія. Друга — це утвердження економічного домінування та безпеки США, передусім внутрішньої та континентальної безпеки. І третє — він дуже прагне вивести Сполучені Штати з того, що вважає обтяжливими багатосторонніми інституціями, договорами та зобов’язаннями. І це підводить мене до Європи — вашого регіону. Якщо подивитися на його Стратегію національної безпеки та Стратегію національної оборони, стає очевидно, що він виходить із зовсім інших припущень, ніж ті, які визначали американську політику національної безпеки протягом останніх восьми десятиліть, особливо щодо Європи. По-перше, він не вважає, що Сполучені Штати мають у Європі життєво важливі інтереси. А життєво важливі інтереси — це те, заради чого держава готова воювати і помирати. Він не бачить у відносинах із Європою ані життєво важливих економічних інтересів, ані безпекових, ані ідеологічних.І по-друге, він послаблює давній принцип американської політики національної безпеки, який полягає у стримуванні загроз на передових рубежах — через розміщення військ у Кореї, Японії, Німеччині та Польщі. Тому він і виводить ці сили. Тож мене не здивувало його рішення вивести війська з Німеччини. І я думаю, що це ще не кінець.Але якщо завершити на більш позитивній ноті, важливо розуміти: світогляд Трампа не відображає позицію американського суспільства загалом. Насправді це позиція дуже невеликої меншості. Так, він є головнокомандувачем і наразі фактично визначає політику США у сфері національної безпеки, принаймні в найближчі шість місяців, адже попереду вибори, які можуть послабити це домінування. Але якщо порівняти його погляди з позицією Капітолійського пагорба, тобто Конгресу США — як республіканців, так і демократів — вони так не мислять. Вони вважають, що Сполучені Штати мають життєво важливі інтереси в Європі. Вони виступають проти його рішень щодо виведення військ із Польщі, Румунії, а тепер і з Німеччини. Вони вважають НАТО важливим. Більше того, вони прямо про це заявляли і навіть ухвалили закони, які обмежують можливість президента вивести США з НАТО.А якщо говорити про американське суспільство, то переважна більшість американців вважає, що Сполучені Штати мають життєво важливі інтереси в Європі. Близько 70% американців переконані, що НАТО є важливою інституцією, і США мають зберігати свої зобов’язання перед Альянсом або навіть посилювати їх. І це стосується також електорату MAGA. Згідно з опитуванням минулого літа, 71% прихильників MAGA вважають, що якщо на союзника по НАТО буде здійснено напад, Сполучені Штати мають бути там — у перших рядах — і військово захищати цього союзника. І що цікаво, те саме опитування показало: 56% прихильників MAGA вважають, що США мають зберегти або навіть посилити свою військову присутність у Центральній та Східній Європі. Тому, коли Європа оцінює політику Трампа «Америка понад усе» та його погляд на Європу, варто пам’ятати: це позиція меншості у Сполучених Штатах. Європі слід дивитися на США у довгостроковій перспективі, адже в недалекому майбутньому прийде інша адміністрація.В історії Сполучених Штатів були славні сторінки і були сторінки дивні, неприємні, і можна сказати, ганебні. Ну і серед поганих сторінок - це без сумніву Сайгон, це без сумніву Кабул. Це були надзвичайно погані рішення з морального огляду. Ну і от хочеться вірити, що Україну будуть підтримувати і надалі на такому рівні, щоби ми мали перспективи виграти у війні з Росією. Але це ідеальна формула. Ми живемо у тяжкому, кривавому, драматичному світі. І от назріває зустріч, велика розмова між Дональдом Трампом і Сі Цзіньпіном. Я не знаю предмету цієї розмови розуміємо, що вони будуть говорити про Тайвань, вони будуть говорити про великі світові гроші, вони будуть говорити про системи впливів у Тихоокеанському басейні, будуть говорити про Південно-Китайське море. Але, напевно, вони будуть говорити і про Україну, про російську агресію. агресію і про ситуацію. Ви бачите якісь параметри цієї розмови? От ваша оцінка її.Очевидно, що війна навколо Ірану стане однією з головних тем. Вона серйозно впливає на доступ Китаю до нафти і газу, адже Китай є великим покупцем іранських енергоносіїв.США занепокоєні тим, що Китай і надалі підтримує Іран, зокрема надає доступ до технологій подвійного призначення, які використовуються в іранських ракетах та іншому обладнанні. А Китай, своєю чергою, обурений американськими санкціями проти китайських нафтопереробних заводів, які купують іранську нафту.Торгівля також буде однією з ключових тем і, ймовірно, очолить список пріоритетів Трампа. США мають торговельний дефіцит із Китаєм у 200 мільярдів доларів. І хоча за останній рік він скоротився приблизно на третину, це все одно залишається серйозною проблемою й дуже дратує Трампа.Важливою темою також стануть критичні ланцюги постачання. Китай невдоволений обмеженнями, які США запровадили на доступ Китаю до передових напівпровідників. А Сполучені Штати, своєю чергою, серйозно стурбовані тим, що Китай фактично контролює значну частину ринку критично важливих мінералів, необхідних для всього — від мобільних телефонів до військових технологій.І, безумовно, у порядку денному буде безпека в Індо-Тихоокеанському регіоні. США дедалі більше непокоїть зростання агресивності Китаю щодо Японії, Філіппін та Індонезії. І, звісно, Сі Цзіньпін дуже зацікавлений у територіальному «возз’єднанні» та має свої плани щодо Тайваню.Тож, думаю, на майбутньому саміті в Пекіні домінуватимуть чотири теми: війна навколо Ірану, торгівля, критичні ланцюги постачання та безпека в Індо-Тихоокеанському регіоні.Чи є перспективи того, що внаслідок осінніх виборів до Конгресу ситуація в Сполучених Штатах якось стабілізується? І тут ідеться навіть не про емоційні рішення Дональда Трампа. Ідеться про розуміння того, по яких рейках нам всім їхати. Чи нам в Україні сподіватися на євроатлантичну спільноту, чи краще просто укладати двосторонні військові договори з Естонією, Литвою, Латвією, Польщею, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з Німеччиною? Ну, тому що російські апетити не згортаються, а ми всі маємо витримати і врешті-решт перемогти.Зараз в американській політиці дуже напружений період через наближення проміжних виборів. Вони можуть суттєво обмежити здатність Трампа просувати свій порядок денний. Якщо демократи отримають контроль хоча б над однією палатою Конгресу, а можливо й над обома, це може дати прихильникам України — а їх більшість у двох палатах — можливість посилити допомогу Україні, стримуючи або навіть частково переглядаючи політику Трампа. І, звісно, є перспектива наступної адміністрації, яка, як я майже переконаний, буде більш проукраїнською, ніж Трамп і його нинішня команда.З огляду на це, я думаю, для України важливо й надалі конструктивно взаємодіяти зі Сполученими Штатами та закладати основу для глибших і стабільніших відносин у довгостроковій перспективі. Саме тому я постійно наголошую: варто робити ставку на США в довгу.Тим часом Україна, звісно, має активно працювати і з європейськими союзниками, які її підтримують. Це, безумовно, Польща, країни Північної Європи та Балтії, а також Німеччина, чия підтримка України стає дедалі більш рішучою. І, звісно, ми побачили загальну підтримку України по всій Європі, коли ЄС зрештою погодив виділення кредиту на 90 мільярдів доларів. Це, на мою думку, дуже важлива підтримка для України — і економічна, і військова. Але це також має стати сигналом, який додасть Україні справжньої впевненості у відносинах з європейськими партнерами.Ви загалом вірите в те, що то російсько-українська війна може в певний момент завершитися шляхом укладання тої чи іншої угоди? Ну от свого часу Джордж Орвел в романі 1984 описав так звану вічну війну між Австразією і Океанією. І, можливо, Джордж Орвел був добрим пророком. Тому що він описав цей дивний, абсолютно неприйнятний світ нових технологій, тотального терору. Ну і от зараз ми зайшли в так звану нову цифрову еру.І починають говорити, що атомна ера завершується і ми входимо в цифрову еру. І так, ми бачимо потужний штучний інтелект, ми бачимо, що концепція війни на полі бою за допомогою штучного інтелекту буде принципово іншою. Ми бачимо абсолютно інше планування ведення військових дій. Тобто ми живемо в новій ері, будучи людьми старої ери.І от я хотів вас розпитати і про концепцію вічної війни, і про сили, які би хотіли використовувати російську агресію проти України для того, щоб досягати своїх певних глобальних цілей.Це дуже складне і багатовимірне питання. Мені не дуже подобається формулювання «вічна війна». Але, думаю, доки Путін залишається при владі, війна між Росією та Заходом триватиме. Поки Путін керуватиме Росією, він буде прагнути зламати і підкорити Україну. Так само він намагається розділити та послабити НАТО і підірвати міжнародний порядок, який упродовж останніх восьми десятиліть забезпечував світові мир і процвітання, і важливою основою якого є Альянс.Тож доки він залишатиметься при владі, фактично зберігатиметься стан війни. Але це може бути війна, в умовах якої між Росією та Заходом діятиме довготривале припинення вогню — подібне до того, що ми бачимо на Корейському півострові. І це можливо. Цього реально досягти. Насамперед тому, що Захід має колосальну перевагу в силі. Я постійно на цьому наголошую — і перепрошую за повторення — але економічно Захід приблизно у 25 разів потужніший за Росію. У військовому плані його перевага щонайменше у 7–10 разів. І, крім того, Захід має ідеологічну перевагу над Росією.Росія зараз перебуває під серйозним економічним тиском. Вона втратила понад мільйон убитими та пораненими. Російське суспільство дедалі більше незадоволене ситуацією — і економічною, і війною, і обмеженням свобод.Потрібно просто використати ту силу, якою ми вже володіємо. А це означає — завдати російській економіці справді потужного удару жорсткими санкціями. Це означає — суттєво наростити допомогу Україні, зокрема з боку Сполучених Штатів. Для мене справді трагічно бачити, що США зараз лише продають союзникам озброєння, яке потім передається Україні. Ми маємо передавати і надавати Україні наше озброєння, а не лише продавати його. Ми повинні значно посилити свою військову присутність на східному фланзі НАТО, а можливо — і в західній частині України, замість того щоб виводити американські війська з Європи.Ми маємо діяти ближче до самого оточення Путіна, використовуючи силу правди, щоб доносити росіянам, що саме Путін робить з їхньою молоддю через цю жахливу війну. Потрібно говорити їм про корупцію та жорстокість режиму Путіна.І ми маємо чітко й швидко вести Україну до членства в ЄС і НАТО, тому що це однозначно покаже Путіну: його мета підкорити Україну є абсолютно недосяжною.Коли все це почне відбуватися, Путін першим сяде за стіл переговорів. Чому? Тому що він розуміє: такі дії поставлять під загрозу дві речі, які він цінує найбільше. Перша — це території, які він незаконно й силою захопив в України. Друга — його власний режим.Якщо ми використаємо свої можливості та продемонструємо політичну волю, ця війна може завершитися на умовах, які будуть максимально близькими до справедливого завершення цього конфлікту.Путін, без сумніву, є інфернальною фігурою, але як ми бачимо, Путін далеко не Наполеон Бонапарт. Тобто я думаю, що Путін не чекав теперішньої ситуації, в якій він перебуває. І ми сподівалися, що він буде змушений іти на ті чи інші кроки. Але ми бачимо, що Путін орієнтується на Північну Корею. І стабільність режиму Північної Кореї демонструє, що навіть коли в диктатури починаються величезні економічні проблеми, вона може за допомогою спецслужб, поліції і так далі, зацементувати ситуацію і продовжувати війну.Ну і раз я вже згадав про Північну Корею, то гріх не згадати загалом про корейську війну. Дуже часто говорять про можливий сценарій перемир'я за корейським взірцем, хоча до перемир'я там юридично, напевно, і не дійшло. Але де-факто Північна і Південна Корея вбили сотні тисяч своїх співгромадян. Але війна закінчилась не тоді, коли Китай і Північна Корея втомилися від крові. Ця війна закінчилась, коли помер Сталін. Якщо можна, я хотів би почути ваші рефлексії з цього приводу. Я не думаю, що потрібно чекати смерті Путіна, особливо з огляду на те, наскільки Захід переважає Росію в силі. Путін, зрештою, людина прагматична. І якщо він побачить, що під загрозою опиняються дві речі, які він цінує найбільше — захоплені українські території та його власний режим — він відповідно змінить свою поведінку.Якщо він побачить, як змінюється «співвідношення сил», якщо використати радянський термін, адже він, зрештою, колишній полковник КДБ, і якщо Захід продемонструє політичну волю застосувати свої можливості, саме Путін першим сяде за стіл переговорів. Тому що тоді він сприйматиме припинення вогню як найефективніший спосіб зберегти те, що для нього найважливіше: свій режим і захоплені території. Тому я не думаю, що Заходу потрібно чекати.А адміністрація Трампа не може захотіти спроєктувати м'яку силу на Україні? Чи проти України, чи проти тої чи іншої нашої владної комбінації? Ну от з одного боку ми розуміємо, що вибори в Україні провести неможливо під час війни, але про це говорили неодноразово.І з одного боку ми розуміємо, що виборів не може бути, з іншого боку ми бачимо, як ті чи інші політичні сили починають готуватися. І наскільки я розумію, між президентом Трампом і президентом Зеленським хімії особливої, любові немає. Натомість доходили чутки, що у Білому домі, наприклад, надзвичайно з великою симпатією ставляться до того самого генерала Буданова, який очолює адміністрацію теперішнього президента. Загалом чи може адміністрація Трампа хотіти тих чи інших своїх сценаріїв впливу за допомогою своїх спецслужб, чи за допомогою фінансів для того, щоб досягнути якогось потрібного їм результату?Я американець, ви українці. Коли та як проводити вибори — це ваше рішення. Наскільки я розумію, нинішня ситуація є легітимною з погляду української Конституції: Україна перебуває у стані війни і зазнає агресивного нападу.Водночас ідея проводити вибори за таких умов викликає в мене серйозне занепокоєння. Я би проводив вибори лише за умови стабільного та повного припинення вогню, підкріпленого надійними безпековими гарантіями Заходу. Без цього є надто багато чинників, які створюють ризики для справді легітимних виборів: як забезпечити участь людей на окупованих територіях? Як голосуватимуть військові на передовій? Чи буде достатньо часу та ресурсів, щоб захиститися від російського втручання, дезінформаційних кампаній або навіть диверсій? Адже це один із головних інструментів Росії. І ми вже бачили це в Румунії та інших країнах Європи, а також тут, у Сполучених Штатах. На мою думку, проводити вибори зараз було б передчасно і вигідно лише Росії. Це лише додало б ваги твердженням Путіна про нібито нелегітимність Зеленського, хоча ці заяви абсолютно безпідставні.І тоді виникає логічне питання: якщо хтось вимагає виборів від України, то чому не ставити таку ж вимогу Росії?Одне я знаю точно: вибори в Україні, зокрема ті, за результатами яких Зеленський став президентом, були вільними та чесними. І цього точно не можна сказати про Росію.На вашу думку, з якою метою король Сполученого Королівства Карл III приїздив до американського президента? Що хотів у реальності донести британський монарх і чи вдалося йому це?О, він доніс дуже чіткий меседж: ми маємо завжди пам’ятати, поважати й підтримувати демократичні принципи, які є основою нашої Конституції та політичної культури. Також він нагадав Сполученим Штатам про важливість і фундаментальну роль євроатлантичних відносин, особливо у сфері безпеки. Він нагадав нам, що Європа була надійною спільнотою союзників Сполучених Штатів — і європейські військові служили поруч з американськими солдатами не лише в Європі, а й в Іраку, Афганістані та інших регіонах.Цей візит у США сприйняли дуже позитивно. Його високо оцінили по всій країні. Король виголосив одну з найважливіших промов іноземного лідера перед спільним засіданням Конгресу. Думаю, вона стане однією з найпам’ятніших у моєму житті. Тож це був дуже успішний і добре підготовлений візит короля Великої Британії.
Go to News Site