Еспресо
Можна скільки завгодно реготати з ворожок Єрмака, гніватися за "Династію" і "велике крадівництво" на ній. Можна кпинити з Єрмакового невігластва і "любих друзів", нездатних скинутися на заставу та врятувати вчорашнього кумира від СІЗО.Але все це буде лише стрясанням повітря, вихлопом у порожнечу, аж поки ми не здамо собі звіту у тому, хто ж відкрив вчорашньому "лавочнику" і ноунейму двері ліфта на верхотуру української влади. Хто, нехтуючи всіма конституціями, писаними та неписаними законами, зрештою — елементарною логікою, — надав "Аллі Борисівні" повноваження східного деспота? Хто просував його у всі шпарини (комісії, комітети, саміти), підштовхував ручкатися з політиками найвищого ешелону, тим самим підживлюючи его цього персонажа? Хто мовчки толерував фактичний демонтаж державності та її інституцій, хоча мав би бути їхнім гарантом?Читайте також: Ворожки і невігластво. Єрмак — не політик і ніколи ним не бувІ ще одне, наразі теж риторичне, але сакраментальне запитання: чому? З яких мотивів це робилося? Свідомо, під тиском ймовірного компромату, чи (хоча припускаю — сумнівно) - через власну недолугість та інфантильність?Я думаю, що відповіді на ці запитання будуть значно резонанснішими, ніж злодійство на крові, корупція, переслідування неугодних, окупація владних посад лояльними.І нинішній регіт з приводу ворожок та браслетиків обірветься німою сценою приголомшеної ошуканої публіки. Бо на наступне запитання: хто голосував за цей треш, — вона змушена буде відповісти сама...Спеціально для ЕспресоПро автора. Ігор Гулик – журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Go to News Site