Еспресо
Про це розповіла засновниця Всесвітнього дня вишиванки Леся Воронюк в інтервʼю проєкту "Європейці" на телеканалі "Еспресо""У нашій родині збереглася тільки одна вишита сорочка від прабабусі, тому що під час голодомору на Буковині, це був 1946-1947-й рік, вивозили всі найцінніші речі, вишиття і вимінювали в Івано-Франківську на їжу. Прабабуся виміняла все виміняла, а одну весільну сорочку не виміняла, сказала: "Ні, хоч щось одне має в хаті залишитися", - тому з родинної колекції залишилася тільки одна сорочка. Але моя мама надолужила цей процес втрати й все своє життя збирала вишиті сорочки, в нас зараз кількасот вишиванок, можливо, до півтисячі. Також це старовинні вишиті сорочки, які чекають свого часу, щоб потім згодом ми їх експонували в майбутньому Домі вишиванки", - розповіла ВоронюкЗа словами письменниці, вишита сорочка, яка передається у родині з покоління в покоління, є не лише мистецькою цінністю, а й символом глибокого зв’язку з родом та жіночою спадковістю українців."Якщо у вас є вишита сорочка вашої бабусі, прабабусі - це сімейна реліквія. Тут не лише про мистецький твір. Це про те, що ви відчуваєте особливий зв'язок і силу з родом, своїм жіночим родом. Мені здається, що це одна із найпотужніших енергій, яка існує, особливо в українок, і це важливо", - додала вона.
Go to News Site