Еспресо
Наталя почала опікуватися найбільш знедоленими людьми без дому цілком випадково, коли довелося не просто долучитися до цієї справи, а й очолити її. Вона спершу категорично відмовлялася, пручалася, казала, що це точно не її, і знайде іншу людину для такої посади, але вже 10 років - директорка "Спільноти взаємодопомоги "Оселя". А другий важливий момент - усе це не за благодійні кошти, не за якісь державні дотації, бо спільнота організована так, що заробляє сама на себе і навіть ділиться з іншими. Прошу вас розповісти трошки більше для тих, хто ще не знає, що таке "Оселя" і хто такі компаньйони "Оселі"?Отже, "Оселя" - це дім, спільнота, простір, де будь-яка людина, яка потрапила в складні життєві обставини, може перепочити, відчути себе потрібною, може відновити сили, вирішити якісь свої проблеми і почати жити по-іншому. Або залишитися тут, якщо людина відчула, що це її, це сенс її життя.Пояснимо трошки більше: це люди, які раніше жили на вулиці, не мали свого дому з тих чи інших причин, а зараз живуть в одному будинку, разом готують, прибирають, працюють, живуть, харчуються. Як ці люди потрапляють в "Оселю"? Як можна знайти цей дах над головою?"Оселя" - це, в першу чергу, дім і той клімат дому, який ми творимо. Будь-яка бездомна людина чи людина, яка потрапила в якісь складні обставини, може прийти до нас і сказати: "Прийміть мене, я хочу бути з вами". І тоді шляхом голосування всіх мешканців і працівників спільноти людина приймається на випробувальний термін. Впродовж місяця вона приходить до нас лише на день, працює з нами, відпочиває, харчується. Пробує, чи цей дім їй підходить, чи підходить їй ця компанія - компаньйони "Оселі". Так, ми називаємо наших мешканців, які теж придивляються до цієї людини. А через місяць знову шляхом голосування приймається рішення, тоді людина поселяється вже в "Оселі" і починається процес ресоціалізації.Тобто кожна людина, яка опинилась на вулиці, може прийти, постукати і долучитися до спільноти. Чи користуються цією нагодою ті, хто не має дах над головою?Так, користуються, принаймні пробують, бо життя в "Оселі" не є дуже легким, тому що найтяжче, що дається людині - це міняти себе. В "Оселі" під одним дахом живуть 30 людей, які мають складні долі в минулому, якісь певні тригери, які іноді вилазять в процесі життя. Але в "Оселі" є щось дуже привабливе для інших людей. Я завжди думаю: "Що таких дуже різних людей тримає під одним дахом, і вони творять, можна сказати, спільну родину?". І я думаю, що це прийняття людини такою, якою вона є - без осуду, без моралізаторства. ГО "Спільнота взаємодопомоги "Оселя", фото: Facebook Наталя СаноцькаЧесно кажучи, я в "Оселі" теж навчилася дивитися на людину в ширшому горизонті. Тому що коли глянеш на ширший горизонт, на життя цієї людини, то можеш виявити, що ця людина, наприклад, не мала батьків, її не навчили працювати або в неї був дуже сильний стрес в житті і тому вона діє саме так. Бо кожна агресія - це прохання про любов. Ви згадали про людей, які не мали батьків, то до "Оселі" приходять ті, хто були сиротами, потім після інтернату опинилися на вулиці, чи ще хтось?Причини бездомності дуже різні. Ви маєте рацію, що діти, які є вихідцями з сиротинців та інтернатів, дуже часто потрапляють на вулицю, і тоді приходять вже до нас з певною формою алкозалежності чи залежності від ігор, або наркотичної залежності. Коли вони виростають, суспільство починає від них вимагати всього того, чого вимагає від людей, які зростали в любові, турботі, за спиною, яких завжди стоять батьки: якщо навіть матеріально незалежні, все одно вони знають, що є десь дім, де їх чекають. А оці вихідці з інтернатів мають конкурувати з такими людьми, і переважно цієї конкуренції не витримують, і на ринку праці себе добре не почувають. Також на вулицю потрапляють люди через сімейні конфлікти. Зараз ми маємо жахливу проблему з війною, враз багато людей опинилися на вулиці і їм треба привикнути в новому середовищі. "Оселя" - це такий дім, такий простір, де людина може набути нові соціальні зв'язки, де вона може відчути себе потрібною суспільству, де вона може побудувати свій план виходу з такої складної життєвої ситуації та й просто відчути себе в безпеці. Дуже часто можна почути претензії до бездомних людей: "А чому вони не працюють? Хай йдуть працюють". Але щоб ходити на роботу, треба бути чистим, виспаним, не голодним. Відповідно, щоб піти на роботу, треба бути в собі впевненим, треба відчувати, що я щось вмію, я можу. Іншими словами, треба вірити у свої сили. А людина, яка опинилася на маргінесі суспільства, в основному не вірить вже в себе, вона не потрібна суспільству і не потрібна сама собі.Як повернути людей, які опинилися без даху над головою, в суспільство? Хто взагалі несе за це відповідальність і обов'язок допомагати? Виходить, що суспільство винне?У суспільстві ще дотепер існує дуже багато стереотипів, і бездомних людей намагаються оминати. Це зрозуміло, тому що переважно вони можуть погано пахнути, можуть бути агресивними. Але треба намагатися створити, показати їм, подати якийсь знак, що вони важливі, що вони можуть повернутися. І місія "Оселі" в цьому і полягає - допомогти бездомним людям, відновитися у спільноті і відчути себе потрібним у суспільстві. Наша робота має спеціальну методику, яка називається допомога до самодопомоги. Ми створюємо безпечне середовище, куди запрошуємо людей, але не наполягаємо, не заставляємо, а просто намагаємося перебувати поряд. Перший етап - ми їдемо з гарячим супом в центр Львова, і це робимо вже 23 роки, кожного четверга. Причому суп готують ті, хто ще недавно був на вулиці і приходив його отримувати, а тепер вони вже чисті, опрятні, везуть той суп в центр міста і роздають всім, хто бажає. І це такий перший контакт з бездомними людьми. Це такий сигнал: ти - не сам, ми є, ми готові тебе прийняти. ГО "Спільнота взаємодопомоги "Оселя", фото: Facebook Наталя СаноцькаМи проводимо розмову з людьми, запрошуємо в наш центр підтримки. Центр підтримки - це санітарно-гігієнічний центр, який функціонує при нашій спільноті. Це центр денного перебування, де працюють наші мешканці, надають послуги. І будь-яка людина, яка цього потребує може прийти, помитися, постригтися, попрати свій одяг або отримати необхідний одяг, харчування. Безкоштовно?Безкоштовно. Крім того, у нас працює і лікар, що теж дуже важливо, бо бездомні люди у нашому суспільстві не мають доступу до медицини.А лікар теж є вихідцем зі спільноти, теж є мешканцем "Оселі"?Ні, лікар - професійний. У нас є волонтери, співпраця з медичними установами, працюють соціальні працівники, психолог. І коли людина регулярно починає приходити митися, приводити себе в порядок, в неї в душі щось міняється. У неї з'являється відчуття, що десь на землі є місце, де її приймуть такою, якою вона є, - брудною, з проблемами, але її тут чекають і ніхто не запитає: "А чому ж ти не працюєш?". Люди готові надати безкоштовну допомогу. І знову ж таки, цю допомогу надають мешканці спільноти, які добре знають, як жити на вулиці, і вміють комунікувати з такими людьми.Згодом, коли людина регулярно приходить, ми запрошуємо в спільноту. Ми кажемо: "Ну, скільки ти будеш жити на вулиці? Приходь, поможи нам". І коли людина приходить, то переважно приходить в спільноту дуже зосередженою на своїх проблемах. Це зрозуміло, бо на вулиці людина виживає, спрацьовує інстинкт виживання. А коли людина вже приходить в спільноту, ми їй кажемо: "Саме тебе ми чекали". Людина каже: "Мені потрібно відновити документи", - чи ще щось. Тоді ми кажемо: "Добре, але дивися, нам потрібно зварити суп, посортувати речі, потрібно і це, і там те". І людина відчуває: "Я потрібний, я комусь потрібний", - і так з головою включається в цю роботу. І вже в спільноті починається такий більш інтенсивний процес соціалізації, соціального навчання - це і курси відвикової терапії, це і курс особистісного зросту. З кожним мешканцем складається карта індивідуального виходу з бездомності. Тому що бездомність - це не безлика проблема.Що таке карта індивідуального виходу?Цю карту індивідуального зросту починаємо з потреб людини, які вона озвучує. Тобто ми не накидаємо їй те, що нам здається потрібно. Ми кажемо: "Я не знаю, як тобі жити, це твоє життя, і ти сам маєш подумати, що ти в цьому житті хочеш". Для людини це теж досить дивно, тому що бездомні люди в суспільстві інструменталізуються, в них вже не бачать людину. Ми спочатку записуємо те, що людина хоче. Переважно бездомна людина каже: "Мені треба відновити документи. От, у мене будуть документи, я зразу собі знайду роботу". Хоча ми знаємо, що це не так, але кажемо: "Добре". Значить, перший пункт - відновлення документів. "Мені потрібно підлікуватися", - бо зразу вилазять якісь хронічні хвороби. Коли людина живе на вулиці, то тіло мобілізується і якось функціонує. Але коли вона в теплі, в добрі, зразу починаються проявлятися різні хвороби. Тобто треба задекларуватися сімейним лікарем для того, щоб можна було полікувати якісь свої проблеми зі здоров'ям. А далі крок за кроком: "А що ти вмієш робити? Де б хотів працювати? Про що мрієш? А як мрії перетворити в життєві цілі?", - це все розкладається пункт за пунктом. І тоді людина вже рухається поступово, у неї відкривається горизонт за горизонтом. Спочатку вона каже: "Мені тільки дах над головою, їжа, гарячий душ, і все - мені більше нічого не треба". Але коли вона це все має, тоді починає відчувати, що хоче турботи, визнання, любові, хоче бути важливою, щоб їй дякувало суспільство чи інші люди. Тому це такий процес. Останній етап ресоціалізації - після мінімум двох років перебування в спільноті людина може претендувати на місце в соціальному гуртожитку. У нас є соціальний гуртожиток, де людина може працювати вже десь назовні, але в неї знову постає проблема житла. Треба мати дуже високооплачувану роботу, щоб винайняти житло. Я вже не кажу про те, щоб купити це житло. Ми даємо безкоштовне проживання в гуртожитку на пару років, щоб людина собі вже заощадила гроші на винаймання житла.Коли людина вже поселяється в спільноту, то важливим елементом соціалізації, окрім цих індивідуальних карт, які ми складаємо, є спільна праця. Бо праця повертає людині відчуття власної гідності, дає їй віру в власні сили. Ми працюємо всі разом, щоб заробити на своє утримання і допомогу біднішим за себе. І цей момент є дуже важливим, тому що бездомна людина в основному звикла стояти з простягнутою рукою, щось просити, а ми кажемо: "Ти можеш заробляти, просто треба включитися в спільну справу". Ми заробляємо таким чином, що збираємо речі від населення Львова вже багато років. І ми перші в Україні встановили контейнер для збору речей. Зараз у нас є 45 контейнерів в різних локаціях. Нам приємно, що ця практика прижилася в Україні. Це не нова для світу практика, але нова для України - у 2013 році ми поставили перший контейнер. Власне, ці контейнери дають нам можливість забезпечувати спільноту, забезпечувати центр підтримки і допомагати людям. ГО "Спільнота взаємодопомоги "Оселя", фото: Facebook Наталя СаноцькаУ який спосіб? Люди в контейнери, очевидно, кладуть щось, що їм не потрібне: старий одяг, якісь, можливо, порвані книжки, торбинки, тобто те, що точно не є супер якісним і новим. Як можна на цьому заробити?"Оселя" багато праці вклала в те, щоб запровадити у Львові так звану горизонтальну благодійність. "Оселя" виникла у 2003 році, коли стереотипно вважалося, що допомагати бідним людям мають багаті, заможні, успішні, але це формула - не рівний рівному. Ця формула має в собі трошки присмак такого якби принизливого відношення до людини, яка з тих чи інших причин потрапила в складні життєві обставини. І тому з самого початку, коли утворилася спільнота, оселяни звернулися до мешканців Львова: "Ми не просимо у вас грошей. Ми просимо: Віддайте нам те, що вам не потрібно, але речі, які можуть ще служити". Ми не збираємо сміття чи якісь порвані черевики, чи заплямлені футболки, а збираємо добрі речі, які просто з тих чи інших причин людям більше не потрібні. А причин може бути тисяча. Спочатку ми збирали це вручну, але виявилося, що люди дуже активно підхопили цю ідею і почали активно віддавати свої речі. Ми вже з цим не справлялися і тому встановили перший контейнер для збору речей. Було теж багато скептиків, що це не буде в нас працювати, але все запрацювало дуже добре. Кожного дня ми збираємо зараз близько 5 тонн речей. Наші мешканці їх сортують на різні фракції: жіноче, чоловіче, дитячі книги, іграшки, посуд і так далі. Потім ці речі відправляються в центр підтримки, де безкоштовно роздаються людям, які є в потребі. Також ми віддаємо благодійним організаціям, які працюють з вразливими верствами населення. У нас є дві благодійні крамниці, в яких будь-хто охочий може взяти річ за благодійну пожертву і таким чином підтримати нашу діяльність. Всі кошти, які генеруються в благодійних крамницях, ми перетворюємо в гарячу воду з милом, медикаменти, їжу для бездомних людей. Тому що бездомним людям потрібен не тільки одяг, а й певні соціальні послуги, і ці благодійні крамниці нам допомагають. ГО "Спільнота взаємодопомоги "Оселя", фото: Facebook Наталя СаноцькаЧи можна взяти оцей приклад зі Львова, з "Оселі", і масштабувати по всій країні?Звичайно, це важливо і потрібно.Але "Оселя" вже діє понад 20 років, а цього досі не зробили.Я вважаю, що в час війни це особливо актуально. Чим довше людина живе на вулиці, тим тяжче потім її соціалізувати, повернути до нормального життя. Тому я дуже за те, щоб масштабувати цю діяльність. Чому цього не роблять? Тому що все починається з людини й людиною завершується. До нас приїжджали соціальні працівники з різних регіонів України, ще до війни. І ми ділилися цим досвідом. У нас є готова методика, готові правила і так далі. Можливо, суспільство не дуже готове до цього. Я вірю, що знайдуться люди, які захочуть організувати таку роботу.Чи зверталися до вас вже, щоб продовжити цю ініціативу? Бо мені здається, що це мало б відбуватися на рівні держави. Звичайно, що такі ініціативи мали б підтримуватися на рівні держави. Якщо ми говоримо про "Оселю", то вона фактично формувала соціальну сферу у Львові, але дуже важкою, титанічною працею. Засновниця оселі - Олеся Саноцька працювала 24х7 для того, щоб побудувати спільноту. Вона шукала ресурси для того, щоб якимось чином спільнота функціонувала: завжди придумувалися якісь способи заробітку, щоб люди мали що їсти і щоб ця ресоціалізація успішно відбувалася. Це завжди була робота на два фронти. Один фронт - це будувати саму спільноту, а інший - міняти уявлення суспільства про бездомних, в тому числі міняти владу, відношення влади міста до цієї проблеми. І у Львові це успішно було зроблено. Ви згадали про вашу сестру, Олесю Саноцьку - засновницю "Оселі". І це та людина, яка у Львові створила "Оселю", плекала і завдяки їй, яка, на жаль, важко хворіла і відійшла, багато бездомних отримали дім і можливість далі продовжувати своє життя. Війна дуже багато чого змінила і зробила так, що зараз більше бездомних. На початку повномасштабного вторгнення багато людей втікали зі сходу та півдня, сідали в потяги, приїжджали на захід, де було, умовно, спокійніше. Чи такі люди теж опиняються в "Оселі"? Чи достатньо простору "Оселі" для того, щоб охопити потреби усіх?У нас від початку повномасштабної війни дуже багато людей зі сходу України. Зараз в основному компаньйони спільноти - це вихідці зі сходу України, які приїхали сюди і не могли себе тут знайти. До Львова постійно приїжджають люди зі сходу і намагаються інтегруватися.Війна і люди, які втрачають дім, - так і почався рух "Емаус", частиною якого є "Оселя." І цей рух зараз розрісся на цілий світ. Яке ми, українці, займаємо місце у цій величезній спільноті "Емаус"? Рух "Емаус" виник у Франції після Другої світової війни теж так символічно - у маленькому містечку біля Парижу. Коли багато людей були на вулиці, то організувалася така спільнота, де люди разом жили, підтримували один одного. А згодом такі спільноти почали виникати в інших регіонах Франції, потім вийшли за межі Франції. І зараз ми маємо близько 400 спільнот у 43 країнах світу. Олеся познайомилася з "Емаусом" і побачила, що цінності "Оселі" дуже співпадають з цінностями "Емаусу", і така співпраця зав'язалася. Звичайно, що зараз це потужний рух: позаполітичний, позарелігійний, за справедливість у світі, за те, щоб люди, які опинилися в складних життєвих обставинах, допомагали один одному, щоб суспільство було солідарне. Так сталося, що зараз тим, що ми робимо і як ми робимо, представники європейського руху "Емаус" просто захоплюються - як ми працюємо в час війни, як в нас все організовано в цій кризі, яка зараз відбувається в Україні. Ми працюємо дуже ефективно. фото: Facebook Наталя СаноцькаЯ знаю, що частина компаньйонів "Оселі" на фронті, захищають нашу країну. Тобто фактично ті люди, на яких ми заплющували очі, відверталися на вулиці, зараз обороняють нас усіх, і показують, що, можливо, вони набагато більш гідні бути українцями, ніж багато хто інший.Це такий дійсно несподіваний поворот, який може навіть ніхто не очікував. Коли почалася війна, три наших компаньйони добровільно пішли до ЗСУ. Зараз 29 компаньйонів захищають нас від ворога. Двоє загинуло і один вважається пропавшим безвісти. Ми постійно на зв'язку з нашими компаньйонами. Багато хто з них каже, що вони добре адаптовані у війську, тому що в "Оселі" навчилися багато всього: бути в колективі, брати на себе відповідальність - оці правила "Оселі" їм зараз дуже ціннісні й дуже допомагають. У відпустку, коли всі їдуть додому, вони приїжджають до нас в "Оселю", бо це їхній дім.Успішне суспільство - це не те суспільство, де є тільки парки, театри, різні open спейси різні. Щасливе суспільство - це те суспільство, де кожна людина має якесь місце в ньому, де кожна людина може мати задоволені базові потреби. А далі вже від неї залежить, як вона себе проявить.Наскільки далеко українському суспільству до того щасливого суспільства?Я не думаю, що дуже далеко. Українці насправді дуже щирі люди, відкриті. Мені здається, що має бути певна соціальна політика. "Оселя" це робила впродовж 20 років, пояснювали львів'янам через різні акції. Ми робили щороку покази мод з контейнерів, починаючи від 2013 року, де по подіуму ходили і колишні бездомні люди, і відомі письменники, і волонтери, і студенти, й іноземці приїжджали. Ми показували, що непотрібних людей, як і непотрібних речей, не буває, що людина просто потребує уваги. І елементарно віддати те, що вам не потрібно, а цій людині це може бути цілим скарбом. Ми робили цілу низку мистецьких акцій, фотовиставок, вийшло дві книжки про "Оселю", щоб показати досвід нашої роботи і щоб поміняти суспільство. Я думаю, нам багато в чому вдалося, тому що мешканці Львова охоче віддають нам речі, довіряють нам, а також допомагають бездомним людям, дзвонять і знають вже, як допомогти. Адже не завжди людина знає, як допомогти. Ми над цим теж працюємо, намагаємося навчати людей. Є люди, які дуже чутливі і готові допомагати, - приходять доєднатися і до роздачі їжі, і фінансово. Учні зі шкіл приходять на роздачу, і в рамках відзначення, наприклад, Голодомору. Зміна суспільства - це дуже поступова зміна, але таких організацій, як наша, таких методик має бути більше, це має ширитися Україною. Має бути якась державна соціальна політика на підтримку таких ініціатив, як "Оселя". Ми не можемо покладати відповідальність на пересічного українця, який зайнятий своєю роботою, сім'єю, ще й ресоціалізовувати бездомних людей, годувати їх і так далі. Десь, як одноразова акція, це може бути, принаймні не осуджувати їх і не називати "бомжами". Але це має бути вироблено в державі, в громадському секторі - ціла мережа таких пунктів допомоги.Ви кажете не називати "бомжами", а в "Оселі" вживають дуже гарне слово - "компаньйон", тобто рівний, з яким я разом іду, з яким я разом щось роблю. Чи ця форма комунікації, цей спосіб не тільки жестами і діями, а словами, думками показати, що кожен з нас має гідність. Чи це якось пов'язане із вашою попередньою професією, адже ви були успішною викладачкою філософії, доки не перейняли всі справи в "Оселі"?Я працювала викладачем філософії, читала багато текстів філософів про природу людини, про сенс людського життя, але тільки в "Оселі" я зрозуміла про що ці книги. Зрозуміла це з живого досвіду переживання оцих межових ситуацій, коли людина на межі, коли вона балансує між життям і смертю, тоді, власне, проявляється її сутність. І оця методика неморалізаторства - коли ми разом робимо якусь роботу, сортуємо речі, радимося, як краще організувати годування інших людей, також проводимо різдвяні і великодні трапези для самотніх і бездомних людей. Ми це все робимо разом, я дуже багато вчуся у наших компаньйонів. І разом з тим я дуже тішуся, що все те, що я прочитала колись в книжках мудрих філософів, тут я можу застосувати і відчути цю пульсацію життя. Це дуже багато дає такого матеріалу, такої "їжі" для мого розуму і мого серця.Що ще треба було б поліпшити в "Оселі", щоб розуміння людської гідності, поваги до людини було на ще вищому рівні?Щоб ми йшли тим європейським шляхом, коли людина, її потреби є на першому місці і коли ми цінуємо кожного. В "Оселі" завжди є дуже багато роботи - це робота з людьми, з кожним індивідуально, але це також і наше соціальне підприємство, яке постійно під загрозою. Тому що на державному рівні немає законодавчої бази про соціальне підприємство і ніяким чином цьому не сприяє. І тому дуже часто є організації, які є бізнесом і прикриваються благодійністю, це дуже тяжко ідентифікувати. Ми постійно мусимо заробляти на своє утримання і тому ми в постійній мобілізації, бо відчуваємо, що багато людей нас чекає.
Go to News Site