Еспресо
Бажання польського керівництва вивищитися коштом України не є наслідком розуміння реальної політики. Швидше, воно базується на нерозумінні людського горя і болю. Так поводять себе звірі, які не знають, що таке запах пороху.Припускаю, що у польської панівної верхівки існує карнавальне уявлення про міжнародну політику. Чому "карнавальної"? Тому що і ми (говоритиму про себе) часто сприймали протистояння трішки по-бутафорськи. У нас були мирні протести 2004 року. І ми не могли зрозуміти, що не так з протестними настроями росіян, де на площі виводили танки. Чи що не так з білорусами, де Лукашенко просто фізично нищив опозицію. Війна, подібна до воєн у Грузії, нам здавалася малоймовірною. Хто ж почне війну в центрі Європи.Почали…Читайте також: Переварити образ українця-переможця частина поляків не можеРеволюція Гідності та подальша агресія Росії показали, що таке реальна боротьба. І що за героїчним пафосом є горе та людська біда. Війна є кров і смерть. Поляки цього не знають. І я не бажаю жодному народу дізнаватися що це таке на власній шкірі.Що робити з поляками?Напевно, потрібно зміщувати дискусію з історії 20 століття до болів самої Польщі. До знищення Суворовим поляків. До розподілів Польщі. У результаті яких поляки воювали у російській, австрійській армії та війську Наполеона. Шукати конструктивні сили у польській політиці. І допомагати їм. Нагадувати, що Варшава теж є у зоні життєвих інтересів Москви. Так було у 18 столітті. Так було у 20 столітті. І так є зараз.У 1920-1940-х ми та поляки не знайшли точок співпраці. У результаті обидві країни втратили людей і роки на розвиток. Певно, Пілсудський теж радів своєму генію, коли забирав західні землі України та брав участь у розподілі Чехословаччини. Що було уже за рік? Відомо.ДжерелоПро автора. Петро Охотін, політолог, боєць ЗСУ.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Go to News Site